ЛО́БАНОВСЬКИЙ Борис Борисович (27. 09. 1926, Ленін­град, нині С.-Петербург — 20. 08. 2002, м. Баден-Баден, Німеч­чина) — мистецтво­знавець, графік, художник монументаль­ного мистецтва. Батько Г. Лоба­новської. Член НСХУ (1959). Закін. Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (1950; викл. О. Гущин, П. Єфименко, М. Пунін). Від­тоді працював у Києві: викл. училища приклад. мистецтва, від­діл. Моск. заоч. полігр. ін­ституту (від 1955), ін­ституту культури (1975–91) та Укр. АМ (від 1991); водночас — ред. видавництва «Мистецтво»; ст. н. c. Ін­ституту монум. живопису Академії архітектури УРСР (1954). Наукові дослідже­н­ня: пита­н­ня монум. мистецтва, синтез мистецтв. Автор статей про творчість бойчукістів, монументалістів 1960-х рр. Спів­укладач альбомів «Українсь­кий радянський живопис» (1957) і «Українське народне мистецтво. Вбра­н­ня» (1961), спів­автор роз­ділів у кн. «Історія українського мистецтва» (1968, т. 5; усі — Київ), путівника «Kiev. Arhitec­tural landmarks and Art muze­ums» (Ленин­град, 1987). Учасник худож. ви­ставок від 1991. Персон. — у Києві (1993). Створив серії езотер. та екс­пресив. картин (темпера, гуаш, пастель), абстракт. колажів (усі — 1960-і рр.), мозаїч. ансамбль для Видубиц. монастиря у Києві (мозаїчна ікона «Архангел Михаїл» для Михайлів. церкви; кольор. ескізи композицій «Чудо архангела Михаїла в Хонах», «Христос-архі­­єрей», «Св. Георгій Пере­можець» в інтерʼєрі Георгіїв. собору; усі — 1998–2001, спів­автор Р. Кириченко). Автор сатир. і лірич. вір­шів, поеми «Хім­мерія». 2001 ви­їхав до Німеч­чини.