Лобізм

ЛОБІ́ЗМ (від англ. lobby — кулуари, коридор) — особлива система і прак­тика реалізації інтересів окремих організацій, партій, під­приємств, компаній і різноманітних громадських груп, що ґрунтується на цілеспрямованому впливі на законодавчі та виконавчі органи державної влади. На від­міну від по­стій. і легітим. ка­налів впливу на такі органи (політ. партії, місц. органи влади тощо), Л. притаман­ні певні особливості: по-перше, такий вплив здійснюється з боку законодавчо не оформлених ін­ститутів («групи інтересів», «групи впливу», «групи тиску»); по-дру­ге, від­носини, що встановлюються поміж владою та корпорацією (чи ін. ін­ститутом, який чинить тиск), не є по­стій. та обовʼязко­вими. У 16 ст. терміном «Л.» по­­значали тер. у монастирі, при­знач. для прогулянок, згодом так почали називати кулуари англ. парламенту, в 19 ст. він набув політ. значе­н­ня (під лобіюва­н­ням ро­зуміли прихов. вплив на політика). Без­посередньо початки Л. повʼязують із героєм громадян. війни у США президентом У.-С. Ґрантом, який у період від­починку зі своїм оточе­н­ням в одному з готелів, між ін., при­ймав заявки для виріше­н­ня тих чи ін. про­блем. Явище Л. ро­зуміють по-різному. Більшість укр. політиків вважають, що це механізм тиску на органи влади, який найчастіше призводить до різноманіт. порушень, корупції тощо. Але не всі регіони, партії, організації, етнічні групи та ін. пред­ставлені в органах влади і мають змогу впливати на прийня­т­тя важливих рішень, тому необхідно вишукувати механізми, за допомогою яких інтереси цих ін­ститутів можуть бути ре­презентов. і враховані. Одним із таких механізмів і є Л., що виконує позитивні функції забезпече­н­ня посередництва між владою та окремими організаціями, гласності законодав. процесу тощо. Широке роз­по­всюдже­н­ня нецивілізов. Л. призводить до негатив. наслідків, зокрема «проштовхува­н­ня» в парламенті законо­проектів, вигідних тільки певним групам під­приємців чи пред­ставників влади, проте впровадже­н­ня у державі системи цивілізов. Л. сприяє подолан­ню корупції (до держ. службовців звертаються з хабарями тоді, коли немає можливості цивілізовано та гласно пролобіювати той чи ін. проект). Напр., у США Л. уза­конений як соц. ін­ститут — 1946 прийнято спец. закон про лобіст. діяльність, який регламентував практично всі її аспекти: лобістів і лобіст. організації реєструють офіційно, вони заявляють про компанії, інтереси яких лобіюють, по­стійно звітують про джерела фінансува­н­ня та витрати (за різними під­рахунками, там працюють декілька десятків тисяч лобістів). Субʼєктами Л. є: т. зв. перші персони (високопосадовці, які мають можливість пролобіювати інтереси великих «прохачів»), регіон. лідери (за­звичай лобіюють різноманітні регіон. проекти), лобісти-професіонали (в Україні це, як правило, нар. депутати та особи, які пішли у від­ставку з високих держ. посад і зберегли небхідні звʼяз­ки). Осн. сфери інтересів лобістів: покраще­н­ня від­носин із працівниками держ. установ; моніторинг роботи законодав. і виконав. органів місц. влади; активізація участі виборців у вибор. кампаніях; вплив на законодавство, процес прийня­т­тя законів, що стосуються інтересів тих чи ін. компаній або груп насел.; за­вчасне інформува­н­ня законодавців щодо процесів, які реально здійснюються в різних сферах жит­тєдіяльності су­спільства і потребують ухвале­н­ня рішень чи законодав. актів. Для досягне­н­ня по­ставлених цілей лобісти використовують різноманітні методи, серед яких — прямі контакти із держ. службовцями і депутатами; ви­ступи в парламенті під час обговоре­н­ня окремих проектів; встановле­н­ня неформал. звʼязків із парламентарями та держ. службовцями; допомога їм у під­готовці законо­проектів; пред­ставле­н­ня результатів дослідж. та інформува­н­ня щодо можливих наслідків у разі прийня­т­тя тих чи ін. законів; публікація результатів голосува­н­ня парламентарів за ті чи ін. проекти; організація акцій протесту, мітингів, демонстрацій тощо. Про­блема цивілізов. Л. в Україні практично не вирішена.

Завантажити статтю