Лобко Михайло Сергійович
Визначення і загальна характеристика
ЛОБКО́ Михайло Сергійович (06. 09. 1915, с. Кам’янське, нині м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл. — 24. 07. 2001, там само) — бандурист, педагог. Заслужений артист УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Гри на бандурі навч. у батька, згодом брав уроки у П. Сінячевського. Навч. у фабрично-завод. училищі (1931–33), закін. Дніпродзержин. вечір. металург. робфак (1936). У 1933–37 працював на виробництві. 1937–44 — на військ. службі. Від 1944 мешкав і працював у Дніпродзержинську: 1946–64 — керівник Капели бандуристів при Палаці культури Дніпров. металург. комбінату ім. Ф. Дзержинського, водночас 1954–62 — директор, 1962–72 — викладач дит. муз. школи № 1. Автор праць «Виховна робота в самодіяльному колективі» (1954), «Дорогу бандурі» (1963). Упорядкував «Збірник пісень кобзарів» (1964). Серед учнів — Ю. Демчук.
Завантажити статтю
Людина 
