Лобода Андрій Митрофанович

ЛОБОДА́ Андрій Митрофанович (14(26). 06. 1871, м. Свенцяни Вілен. губ., нині Швенчьоніс, Литва — 01. 01. 1931, Київ) — фольк­лорист, етно­граф, літературо­­знавець. Акад. ВУАН (1922), член-кореспондент РАН (1924). Дійсний член НТШ (1924). Велика золота медаль Всесоюз. геогр. товариства (1927). Закін. Катеринослав. класичну гімназію (нині Дні­про, 1890), Університет св. Володимира у Києві (1894), де й працював: від 1898 — приват-доцент, 1904–22 — професор кафедри рос. літ-ри, водночас 1914–18 — гол. ред. «Университетских известий». Один з ініціаторів по­втор. від­кри­т­тя 1906 Вищих. жін. курсів у Києві та спів­засн. Укр. університету, проф. цих закладів. Від 1922 — професор кафедри історії рос. літ-ри Київ. ІНО. Від 1921 — директор Етногр. комісії, 1922 — голова Комісії крає­знавства, 1923–25 — віце-президент ВУАН. Засн. і гол. ред. «Етно­графічного вісника» (1925–31). Наукові дослідже­н­ня: епос сх. словʼян, історія рос. і укр. літ-ри, театр, етно­графія. Автор «Лекций по народной словесности» (К., 1912), матеріалів з істор. ви­вче­н­ня фольклору: «З пісень на Україні про світову війну 1914–1918 рр.» // «Етно­графічний віс­ник» (1927, кн. 4), «Від частушки до пісні “довгої”» // там само (1928, кн. 7) та укр. етно­графії: «Сучасний стан і чергові зав­дан­ня української етно­графії» // там само (1925, кн. 1), «Заклик В. Гна­тюка записувати етно­графічні матеріали» // «Записки Історично-філологічного від­ділу ВУАН» (К., 1927, кн. 10) та ін. Л. також належать праці «Причинки до характеристики давнього київського бурсацтва» // «Записки Укра­їнського наукового товариства у Києві» (1908, кн. 2), «До літературної історії Кулішевих “Записок о Южной Руси”» // «Записки Історично-філологічного від­ділу ВУАН» (1923, кн. 2–3); роз­відки про творчість В. Антоновича, П. Куліша, М. Максимовича, О. Пушкіна, Т. Шевченка та ін. Л. був прихильником істор. ви­вче­н­ня фольклору, від­кидав постулати міфол. школи, хоча користувався при­йомами міграц.-порівнял. аналізу, прагнув роз­крити соц.-істор. і культурно-по­бут. основу твору. Про­блему нар. творчості Т. Шевченка роз­глядав у ст. «Шевченко, як голос народної душі» («Тарас Шевченко», 1921), а рос. твори — в роз­відці «Між двох стихій (до психології творчості)» // «Шевченківський збірник», К., 1924, т. 1. Брав участь у скла­дан­ні коментарів до 2-х томів незаверш. першого академ. вид. «Повного зі­бра­н­ня творів Т. Шевченка» за ред. С. Єфре­мова (К., т. 3: «Листува­н­ня», 1929; т. 4: «Журнал»). Особовий фонд Л. зберігається в НБУВ.

Завантажити статтю