Лобода Микола Іванович

ЛОБОДА́ Микола Іванович (28. 04(10. 05). 1894, Київ — листопад 1941, м. Алек­сандров Іванов., нині Владимир. обл., РФ) — освітній діяч, суспільствознавець. 1912 закін. 2-у г-зію, бл. 1917 — Університет св. Володимира у Києві. Де­який час, ймовірно, учителював. Починав викладац. діяльність як літературознавець, писав вір­ші. Входив до Товариства учителів-інтернаціоналістів — першої рад. освіт. профспілк. організації, осередки якої створювали після більшов. перевороту 1917 як аль­тернативу Всерос. учител. союзу. Член РКП(б). 1919–20 — зав. Київ. губерн. відділу нар. освіти (займався реформуванням вищої і середньої освіти у комуніст. дусі); 1921–24 — ректор Вищого ІНО в Києві (нині Нац. пед. університет). Викладав історію класової боротьби, соціаліст. руху та РКП(б) і КП(б)У. Наприкінці 1921 також очолював київ. підкомісію рад.-польс. комісії, що, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Поль­щею 1921, вирішувала питання повернення Польщі культур. цін­ностей (співпрацював з Д. Багалієм і М. Василенком). Водночас від 1922 — чл., згодом — голова Київ. губерн. правління проф­спілки працівників освіти. За спо­гадами його друга О. Оглоблина, Л. регулярно організовував домашні вечори для знайомих учених і митців, які користувалися популярністю. Актив. учасник внутр.-парт. боротьби у наук.-освіт. закладах. 1924 після одного з конфліктів переведений до Москви на посаду відп. секр. центр. бюро Секції наук. співробітників. Входив також до складу президії ЦК Союзу працівників освіти, був заступник голови Центр. будинку вчених у Москві (станом на 1927). За свідченням Л. Левитського, у період нової хвилі внутр.-парт. боротьби як актив. троцькіст виключений із партії і засланий. За деякими даними, у подальшому працював у міжрайторзі м. Рибінськ (нині Ярослав. обл., РФ). 24 березня 1936 заарешт., 21 вересня того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 5-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у м. Воркута (РФ). У березні 1941 звільнений, 16 листопада того ж року повторно заарешт. і невдовзі без суду розстріляний. У справі 1936 реабіліт. 1989.

Рекомендована література

1. Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999;
   Google Scholar Internet
2. Москаленко В. Ф., Ляхоцький В. П. Таврований епохою // Наук. вісн. Нац. мед. університету. 2006. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю