Логвин

ЛО́ГВИН — село Володарського ра­йону Київської області. Логвин. сільс. раді під­порядк. с. Михайлівка. Знаходиться на правому березі р. Рось (бас. Дні­пра), у місці впаді­н­ня в неї Таргана (роз­діляє село на 2 частини), за 110 км від обл. центру, за 2 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Біла Церква. На Пн. і Пд. Л. оточують ліс. масиви. Пл. Л. 2,85 км², Ми­хайлівки 1,02 км². За пере­писом насел. 2001, у Л. проживали 996, у Михайлівці — 149 осіб; 2016 — від­повід­но 939 і 99 осіб; пере­важно українці. За твердже­н­ням дослідників, село на­звали так тому, що його засн. побл. великого лугу (луговини). Існує й низка нар. версій, за однією з них, тут першим оселився селянин Логвин. Унаслідок проведених археол. дослідж. встановлено, що ці землі заселені здав­на. У Л. і його околицях виявлено 3 поселе­н­ня черняхів. культури, поселе­н­ня 14 ст. і 6 курганів 3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е., на око­лицях Михайлівки — залишки давньорус. городища. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі, Коліївщині, пов­стан­ні під керівництвом С. Палія. Тривалий час Л. разом з ін. поселе­н­нями Володар. ключа належав князям Вишневецьким. Пізніше село пере­бувало у власності польс. магнатів Ґлембоцьких, Івашкевичів і Подгорських. У 2-й пол. 18 ст. Міхал Ґлембоцький на частині логвин. земель заснував Михайлівку. У ній він створив свою резиденцію та заклав парк. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. ві­ді­йшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Володар. волості Сквир. пов. Київ. губ. 1855 жит. Л. і с. Березна (нині Володар. р-ну) брали участь у антикріпосниц. заворушен­ні — т. зв. Київ. козач­чині. На поч. 1860-х рр. у Л. налічувалося 1183 православних, 15 католиків і 23 юдеї; у Михайлівці мешкали бл. 500 осіб. 1885 у Л. проживали 1330, 1897 — 2671 особа. У 1890-х рр. від­крито церк.-парафіял. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. 1923–30 — село Білоцерків. округи; від 1923 — Володар. р-ну; від 1932 — Київ. обл. Логвинчани чинили опір проведен­ню колективізації. Під час голодомору 1932–33 у селі померли 683 особи. Від 17 липня 1941 до 1 січ­ня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля. У 1960-х рр. між Л. і Михайлівкою Білоцерків. шин­ним заводом збудовано дит. базу від­починку «Лісова казка» (функціонувала до 2010-х рр.). Нині у Л. — 9-річна школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. За межами села став ві­домим вокал. ансамбль «Логвинчанка». У Л. здавна роз­­винені лозоплеті­н­ня та вишива­н­ня. Від 1997 функціонує церква архістратига Михаїла УПЦ МП. Обʼєкти природно-заповід. фон­ду місц. значе­н­ня: ліс. заказ­ник Михайлів. дача (створ. 1994, площа 209 га; охороняються ліс. культури дуба, сосни віком 50–100 р. у заплаві Росі), ботан. па­мʼятка природи Високо­продуктивні соснові насадже­н­ня (7,3 га, 1972). Встановлено памʼятники жертвам голодомору та воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.

Завантажити статтю