Логвин Мирон Онисимович

ЛО́ГВИН Мирон Онисимович (16(28). 08. 1899, с. Бреусівка, нині Козельщин. р-ну Полтав. обл. — 04. 08. 1977, Київ) — філософ. Доктор філософських наук (1965), професор (1935). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. у Москві Інститут червоної професури (1933), ВПШ при ЦК КПРС (1948). Наприкінці 1933 звинувач. в укр. націонал-фашизмі, позбавлений звання проф., висланий до м. Куйбишев (нині Самара, РФ). Працював 1957–77 в Укр. с.-г. академії (Київ): 1963–70 — завідувач кафедри філософії і наук. комунізму, проф. цієї каф. Напрями наук. діяльності: філос. проблеми природознавства, філос. аналіз новіт. досягнень фізіології, питання теорії пізнання, виникнення свідомості, історія філософії.

Пр.: Діалектичний матеріалізм і сучасне природознавство. П., 1929; Сучасна наука про свідомість. К., 1955; Проблема сознания и мозга. Москва, 1963; Нариси історії філософії на Україні. К., 1966 (співавт.).

Літ.: Мирон Онисимович Логвин: [Некролог] // Веч. Київ. 1977, 5 серп.

О. Г. Приймак

Основні праці

Діалектичний матеріалізм і сучасне природознавство. П., 1929; Сучасна наука про свідомість. К., 1955; Проблема сознания и мозга. Москва, 1963; Нариси історії філософії на Україні. К., 1966 (співавт.).