Логінов Володимир Іванович
ЛО́ГІНОВ Володимир Іванович (15. 09. 1923, м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 27. 04. 1966, Москва) — військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. прискор. курс Омського військ. піхот. училища (РФ, 1942), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1953), Військ. академію Генштабу (1963). В армії від 1941, на фронті від жовтня 1943. Відзначився у серпні 1944 як командир роти 110-го гвард. стрілец. полку 38-ї дивізії під час форсування р. Зх. Буг побл. м. Брест (Білорусь). Після війни — на команд. посадах, зокрема від 1955 — ст. ад’ютант міністра оборони СРСР, від 1956 — заступник командира механізов. та командир мотострілец. полків Групи рад. військ у Німеччині, від 1963 — старший офіцер у Генштабі Сухопут. військ, від 1964 — полковник у відставці. Мешкав у Москві. У Білій Церкві ім’ям Л. названо вулицю та школу, на будівлі якої встановлено мемор. дошку.
Рекомендована література
- Боевые звезды киевлян. К., 1983
- Навечно в сердце народном. 3-е изд. Минск, 1984.
Завантажити статтю
Людина 
