Лозанна

ЛОЗА́ННА (франц. Lausanne) – місто на за­ході Швейцарії (у Романдії), адміністративний центр однойменного району та кантону Во (від 1803). Знаходиться на схилі Швейцар. плато, побл. пн. узбережжя Же­нев. озера (на ньому – порт Уші), за 60 км від Женеви. Протікають річки Флон і Лув (нині у підзем. тунелях). Пл. 41,38 км². Насел. Л. 133 521, Лозанн. агломерації – 402 900 осіб (2014). 40 % жит. не мають швейцар. громадянства (португальців і французів – по 7 %, італійців – 5 %, іспанців – 3 %). Є 2-м після Женеви франкомов. містом (у Л. франц. мовою розмовляють 79 % жит.) і 5-м у Швейцарії за кількістю мешканців. Віруючі переважно сповіду­ють католицизм (34 %) і протестантизм (21 %), проживають мусульмани (7 %) та православні (2 %). Залізнич. і автомоб. вузол; регіон. аеропорт Блешерет. У Л. – єдиний метрополітен у Швейцарії. Поділяється на 17 р-нів. На тер. Л. знайдено артефакти 6–4 тис. до н. е. Вперше згадується у писем. джерелах 15 р. до н. е. як рим. військ. табір Лузанна. До рим. періоду тут існувало поселення кельт. племені гельветів. За однією з версій, назва походить від кельт. імені Lousius та слова dun – укріплення. У 6 ст. відійшло до Франк­ської держави. Від бл. 610 – центр єпископства. 1537 засн. протестант. академію, яку 1890 перетворено на Університет (нині функціонують факультети: мистецтв; біології та медицини; бізнесу та економіки; наук про Землю та довкілля; права та кримінал. правосуддя; соц. і політ. наук; теології та релігієзнавства; 12 тис. студентів і 2,2 тис. дослідників). 1536–1798 – під контролем герцогів Берна. Від 1803 – у складі Швейцар. Кон­федерації. 1856 прокладено залізницю. У 1870-х рр. сформувалася широковідома Лозанн. матем. школа в екон. науці, гол. пред­ставниками якої були Л. Вальрас і В. Парето. Від 1876 тут розташ. Федерал. суд Швейцарії. 1919 Л. поряд із Женевою розглядали як місце розташування штаб-квартири Ліги Націй. Від 20 листопада 1922 до 24 липня 1923 з метою врегулювання становища на Близь­кому Сході проводилася Лозан­нська мирна конференція. 1960 проживали 127 тис. осіб. Відбулися 1964 нац. виставка «Expo», 1989 – пісен. конкурс «Євробачення». У 2-й пол. 1990-х рр. на­сел. міської агломерації складало 256 тис., 2009 – 317 тис. (у Л. мешкали 131,1 тис.) осіб. Нині Л. – знач. екон., культур. і освіт. центр Зх. Швейцарії. У місті розташ. штаб-квартира світ. тю­тюн. компанії «Philip Morris Inter­national» (1994 на базі Харківської тютюнової фабрики створ. філію «Philip Morris Ukraine», що випускає сигарети «Bond Stre­et», «Chesterfield», «L&M», «Marl­boro», «Parliament»). Розвинуті торгівля (щорічно проводять міжнар. ярмарок), точне машинобудування, полігр. галузь, туризм. Л. лежить на кордоні винороб. р-нів Лаво та Ля-Кот. Діють штаб-квартири Міжнар. олімп. комітету, Міжнар. спорт. арбітраж. суду, міжнар. федерацій бейсболу, боксу (любител.), водних видів спорту, волейболу, веслування, кінного спорту, настіл. тенісу, спорт. танцю, стрільби з лука, фехтування, хокею на траві. Щорічно організовують Лозанн. марафон, традиц. забіг «20 км Л.», легкоатлет. змагання «Атлетісима». У Л., окрім Університету, – Федерал. політех. школа, Школа готел. справи (1893, найстаріша у світі), Бізнес-школа Л., Вищі академ. студії, Міжнар. академія науки та технології спорту, Міжнар. інститут розвитку менеджменту. Функ­ціонують Опера Л. і Балет Л. Музеї: кантонал. – археології та історії, витончених мистецтв; спорту (найбільший у світі; побл. нього – олімп. парк); історії Л., Арт-Брют, Ермітаж, Єлисейський, дизайну і сучас. приклад. мистецтва, фотографії. Уздовж узбережжя Женев. озера – курорт Водуаз. Рі­в’єра. Охороняється бл. 50 об’єк­тів культур. надбання нац. значення: залишки рим. поселення (у р-ні Віді, побл. Женев. озера), єпископ. палац (11–15 ст.) з вежею Жакмар (14 ст.), го­тич. кафе­драл. собор Нотр-Дам (1170–1240), церква св. Франциска (бл. 1270), замок Сен-Мер (поч. 15 ст.), ратуша (1673–75), палац Г. Рюміна (1898–1906), міст Шодерон (1904–05), залізнич. вокзал (1911–16), вежа Бель-Ер (1928–31; 16 м, найстаріший хмарочос Швейцарії). На Лозанн. курорті відпочивали заможні жит. Рос. і Австро-Угор. імперій, зокрема й українці; тут оздоровлювалися укр. науковці, письменники, митці та ін. 1783–93 у маєтку Вернан-Десю мешкав син гетьмана К. Розумовського – геолог, мінералог Г. Розумовський, який заснував Товариство поціновувачів природн. наук, написав кілька праць. У архівах б-к Л. і Женеви зберігаються листи подруги Т. Шевченка – княгині В. Рєпніної (перебувала з батьками у Швейцарії 1836–39) до швейцар. діячів. На поч. 20 ст. меценатка та поміщиця з Полтавщини С. Скаржинська відкрила робітн. будинок, у якому протягом 2-х р. могли знайти притулок земляки. 1909 сюди до чоловіка А. Шимановського (був есером, у Л. перебував після ув’я­знення) виїхала сестра Лесі Українки – Оксана. Нині тут меш­кає внучатий племінник Лесі – Р. Гааб, який досліджує історію роду Драгоманових-Косачів, а також неодноразово відвідував Україну. Від поч. 1910-х рр. дія­ло Укр. прес. бюро (кер. В. Сте­панківський), що 1915–20 видавало тижневик «L’Ukraine» (1915–16 редагував О. Коваленко). Під час 1-ї світової війни у місті активну громад.-політ. діяльність провадив В. Тишкевич. 1915–17 Союз визволення України друкував ж. «La Revue Ukrainienne» (ред. і видавець № 1–3 – А.-Е. Зеліб; деякий час допомогав А. Жук). Тут до редагування укр. період. видань був залучений Є. Бачинський, якого 1918 уряд УНР також призначив в. о. консула у Л. У тому ж році Швейцарію зі спец. дипломат. місією відвідав Є. Лукасевич, який сприяв виданню у Л. франц. мовою низки істор. та етногр. праць про Україну. На поч. 20 ст. у Л. поглиблювали знання лікарі В. Косковський, М. Лонжинський, літературознавець, перекладач Г. Кривінська, у Лозанн. університеті навчалися громад. діячка Г. Чикаленко-Келлер і її брат історик Л. Чикаленко. З поч. антигетьман. повстання в Україні сюди через Крим, Стамбул і Рим евакуйовано родину П. Скоропадського; тут 1922 закін. франц. гімназію його син Д. Скоропадський. Пізніше центр укр. громад. життя перемістився у Женеву. У 2-й пол. 1940-х рр. у притулку «Бетань» перебував держ. і церк. діяч Іларіон (І. Огієнко). У Л. він відновив діяльність видавництва «Наша культура» та разом зі спільником із Парижа П. Сомчинським налагодив друк та поширення в Європі й США україномов. книжок. Нині у Л. зосереджена одна з найчисельніших груп українців у Швейцарії. У місті функціонує Культурна асоц. «Романдія–Україна». Діє церква Пресвятого Серця Христового УГКЦ (о. Н. Заторський), а при ній – дит. група. Є початк. укр. школа «Зернятко». Традиційним для місц. українців стали проведення Шевченків. вечорів та днів пам’яті жертв голодомору 1932–33 і політ. репресій. У Лозанн. університеті щорічно стажуються багато українців. 2009–10 за участі Федерал. політех. школи Л., департаменту теор. фізики Женев. університету, Гол. астрон. обсерваторії НАНУ та астрон. обсерваторій Львів. і Київ. університетів розпочато наук. проект «Тестування фундам. фізики з космологією». Фізики федерал. політех. школи також співпрацюють зі співроб. каф. квант. тео­рії поля Київ. університету. З Л. по­в’язані життя та діяльність славіста, історика Ю. Божика, матеріалознавця Ю. Корнюшина; письменника, громад.-політ. діяча Т.-Т. Єжи, письменника, етнографа С. Вінценза, поета, лікаря Михайла та його сина лікаря Маріана-Михайла Качалуб, громад. і культур. діяча А. Ляхоцького; скульптора П. Забілли (За­белло), художника В. Полісадова; диригента, композитора П. Клецького, піаніста, композитора К. Шимановського, артиста балету, балетмейстера С. Ли­фаря (2003 встановлено пам’ят­ник); реліг. діяча Е.-С. Білака. Тут проведено виставки знач. кількості укр. художників (В. Да­увальдер, Х. Кишакевич-Качалуба, О. Лантухов, Ф. Стравинський та ін.), твори деяких з них зберігаються у лозанн. музеях (Е.-Дж. Зеленяк). 1995 нар. арт. України Е. Ізмайлов відзначений Ґран-Прі 1-го Міжнар. конкурсу гітаристів Європи, який проходив у Л. Лауреатами та дипломантами міжнар. балет. конкурсу для юних танцівників «Prix de Lousan­ne» (існує від 1972) стали К. Кухар, Н. Лазебникова, І. Путров, К. Козаченко, О. Рябко, М. Си­дорова, Е. Сушко, К. Тихонович та ін. На чемпіонатах світу у Л. завоювали золоті медалі спортс­мен (стрільба з лука) С. Заброд­ський, фехтувальник С. Кравчук; на чемпіонатах Європи – фігурист А. Дмитрієв, легкоатлетки (біг) І. Звєринська, Т. Якимчук, дзюдоїст В. Саунін. 2001 на турнірі молодих майстрів з шахів у Л. вийшов до півфіналу А. Волокитін, сенсаційно перемігши майбут. чемпіона світу Р. Пономарьова.

А. І. Шушківський

завантажити статтю