Лозинський Євген Юстимович
Визначення і загальна характеристика
ЛОЗИ́НСЬКИЙ Євген Юстинович (псевд.: Кармелюк, Подолянин, Устинов та ін.; 28. 02. 1867, м. Брацлав Поділ. губ., нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл. — 1930-і рр.) — філософ, публіцист. Закін. Університет св. Володимира у Києві, Берлін. університет. Співроб. г. «Революционная Россия». 1904 — співорганізатор групи есерів у Маріїн. землероб. училищі (Саратов. губ.). У травні 1905 очолив крайнє ліве крило партії есерів. Один із теоретиків «аграр. терору», кер. групи «аграр. терористів». Співроб. г. «Вольный дискурсионный листок». 1906 у Женеві познайомився з Я.-В. Махайським, сприйняв його ідеї та організував групу махаївців; від 1907 у С.-Петербурзі видавав ж. «Против течения». Наукові дослідження: проблеми виховання, моралі та інтелігенції, до якої ставився негативно.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Какова должна быть программа русской революции? Женева, 1905; Советский анархизм, его конечные идеалы, программа, тактика и нравственная сущность. Женева, 1905; Современный синдикадизм. Москва, 1906; Что же такое, наконец, интеллигенция?: Крит.-социол. опыт. С.-Петербург, 1907; Итоги парламентаризма. Что дал и может ли он что-либо дать рабочим массам? С.-Петербург, 1907; Машинный прогресс и народное образование. Екатеринодар, 1908; Где выход? С.-Петербург, 1909; Итоги и перспективы рабочего движения на Западе и в России. С.-Петербург, 1909; Лев Толстой об интеллигенции и рабочем вопросе: С приложением двух неиздан. писем Толстого к автору. С.-Петербург, 1911; Новые проблемы воспитания. Т. 1. Религия. Нравственность. Сексуальное воспитание. С.-Петербург, 1912; Вегетарианство и воспитание. Москва, 1912; Революционная роль права и государства в эпоху пролетарской диктатуры: (Доклад на общем собрании работников юстиции Кременчуг. округа 6 ноября 1927 г.). Кременчуг, 1928.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
