Лозинський Михайло Михайлович

ЛОЗИ́НСЬКИЙ Михайло Михайлович (псевд.: М. Закордонний, М. Михайленко, Радикал; 30. 06, за ін. даними – 30. 07. 1880, с. Бабине, нині Бабин-Зарічний Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Ме­двеж’єгорськ, Карелія, РФ) – правознавець, політичний діяч. Закін. Львів. академ. гімназію (1899), навч. у Львів. (1900–01) і Віден. (1901–03) університетах. Від 1903 меш­кав у Львові, співпрацював із часописами «ЛНВ» (1904–12), «Діло» (від 1906), «Гасло», також вміщував публікації у г. «Рада» (Київ). Від 1907 неодноразово відві­дував Київ, Одесу, Харків, Мос­кву, С.-Пе­тербург. 1914 здобув ступ. д-ра права. Від 1919 – чл. Укр. нац. ради і заст. секр. закордон. справ ЗУНР (брав участь у міжнар. переговорах у Парижі). 1921–27 – проф. міжнар. права та історії укр. політ. думки УВУ (Прага). Водночас 1924 очолив Комітет поневолених Польщею народів. 1926 виступив із доповіддю про становище українців у Польщі на 1-му Пан’європ. конгресі у Відні. 1927 переїхав до УСРР. Був завідувач кафедри міжнар. права Харків. інституту нар. господарства (1927–30) та Всеукр. інституту рад. будівництва і права (1930–33); водночас від 1931 – старший науковий співробітник Комісії з вивчення рад. права і будівництва ВУАН. 21 березня 1933 заарешт., 23 вересня того ж року за звинуваченням у членстві в УВО засудж. до 10-ти р. таборів. Покарання відбував на Соловец. о-вах (РФ). 9 жовтня 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

Пр.: Тарас Шевченко. Його життя і значення. Л., 1902; Гайдамаччина: Із історії народних рухів в Україні в 18-му ст. Л., 1906; Життєпис Драгоманова. Він­ніпеґ, 1907; Українство і московофільство серед українсько-російського на­роду в Галичині. Л., 1910; Духовенство і національна культура. Л., 1912; Про батька нашого Тараса Шевченка. Коломия, 1914; Утворення українського коронного краю в Австрії. Відень, 1915; Галичина на мировій конференції в Па­рижі. Камінець, 1919; Галичина в рр. 1918–1920. Відень, 1922; Нью-Йорк, 1970; З французької політичної літератури про Україну й Польщю. Париж, 1925; Уваги про українську державність. Відень, 1927; Проблема роззбро­єння, Ліга Націй та СРСР. Х., 1929; Міжнародне право: Підруч. Х., 1931.

Літ.: Сухий О. М. Михайло Лозин­ський: вчений, громадський діяч, політик. Л., 1995; Рубльов О. С. Шляхами на Соловки: радянське десятиріччя Михайла Лозинського // УІЖ. 1997. № 4, 5, 6; 1998. № 1; Його ж. Західно­українська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.

О. С. Рубльов

Основні праці

Тарас Шевченко. Його життя і значення. Л., 1902; Гайдамаччина: Із історії народних рухів в Україні в 18-му ст. Л., 1906; Життєпис Драгоманова. Він­ніпеґ, 1907; Українство і московофільство серед українсько-російського на­роду в Галичині. Л., 1910; Духовенство і національна культура. Л., 1912; Про батька нашого Тараса Шевченка. Коломия, 1914; Утворення українського коронного краю в Австрії. Відень, 1915; Галичина на мировій конференції в Па­рижі. Камінець, 1919; Галичина в рр. 1918–1920. Відень, 1922; Нью-Йорк, 1970; З французької політичної літератури про Україну й Польщю. Париж, 1925; Уваги про українську державність. Відень, 1927; Проблема роззбро­єння, Ліга Націй та СРСР. Х., 1929; Міжнародне право: Підруч. Х., 1931.

Рекомендована література

1. Сухий О. М. Михайло Лозин­ський: вчений, громадський діяч, політик. Л., 1995;
   Google Scholar Internet
2. Рубльов О. С. Шляхами на Соловки: радянське десятиріччя Михайла Лозинського // УІЖ. 1997. № 4, 5, 6;
   Google Scholar Internet
3. 1998. № 1;
   Google Scholar Internet
4. Його ж. Західно­українська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю