ЛОЗІ́НСЬКИЙ Валерій-Владислав-Даніель (Łoziński Walery Władysław Da­niel; 03. 01. 1880, Львів — 02. 05. 1944, Краків) — польський геолог, ґрунто­знавець. Проф. габіліт. (1926). Навч. на філос. факультеті Львів. університету (1898–1900; учень Е. Ромера і Р. Зубера) та у Віден. університеті (1901–03). У 1902 за працю «Limane i delty» (1901) отримав доктор. ступ. Від червня 1903 працював у б-ці Львів. університету; від осені того ж року до 1920 — у б-ці Яґел­лон. університету; 1920–22 — у Держ. нафт. упр. (обидва — Краків); 1923–28 — на нафто­пром. під­приємствах та у Гірн.-видобув. обʼ­єдн. (м. Катовіце, Польща); 1928–39 — завідувач кафедри ґрунто­знавства Яґел­лон. університету. Під час 2-ї світової вій­ни викладав на таєм. курсах. Член геол. наук. т-в Відня, Берліна та Франк­фур­та-на-Майні, фізіогр. комісії Польс. АН, а також Польс. геол. товариства і Товариства природо­знавців ім. М. Коперника. Наукові дослідже­н­ня: фіз. гео­­графія, геоморфологія, динаміч­на геологія, мінералогія, петро­­графія, ґрунто­знавство. Ви­вчав перигляціал. про­блематику.