Лоїк Григорій Іванович
ЛО́ЇК Григорій Іванович (17. 06. 1963, с. Голгоча Бережан. р-ну, нині Волиця Підгаєц. р-ну Терноп. обл.) — живописець, графік, художник театру. Заслужений художник України (2019). Диплом всеукр. фестивалю «Терноп. театр. вечори» (1999), 1-а премія Міжнар. виставки «Львів. осін. салон “Високий Замок”» (2000). Член НСХУ (1993–2013). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1991; викл. О. Дуфанець, Л. Щур). Від 1980 працював на Підгаєц. худож.-оформлюв. комбінаті; від 1991 — у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка: художник-постановник, від 2008 — гол. художник; де поставив вистави «Калігула» А. Камю (1994), «Житейське море» І. Карпенка-Карого, «Марія Тюдор» В. Гюґо (обидві — 1996), «Не судилось» М. Старицького, «Ромео і Джульєтта» (обидві — 2002) та «Отелло» (2003) В. Шекспіра, «Украдене щастя» І. Франка (2011). Учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1989. Персон. — у Тернополі (1993, 1996, 1998, 2014), Києві (1998), Львові (2003), Рівному, Луцьку (обидві — 2004). Займається графікою, станк. живописом (темат. композиції, пейзажі). У неофігуратив. композиціях, використовуючи засоби постмодернізму, творить асоціативні візії відчуттів, вбудов. у композиц. схеми мист. формул. Окремі роботи зберігаються у Терноп. краєзн. музеї, Львів. галереї мистецтв, Хмельн. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Забавки великих тіней» (1997), «Маси і вожаки» (1998), «Хід тіней з кольоровими гілками», «Зелені тафлі», «Шедевр» (усі — 1999), «Сімдесят кругів», «Синій рефлекс» (обидва — 2001), «Відлига», «Біля вікна» (обидва — 2004), «Ностальгія за жовтим», «Про зелене око» (обидва — 2005), «Великий торс», «Простір із колами», «123» (усі — 2006), «Молитва за Україну», триптих «Революція Гідності» (усі — 2014); графічні цикли — «Торси» (2000), «Цифри», «Вітряки» (обидва — 2003), «Простір», «Діри» (обидва — 2004).
Рекомендована література
- Григорій Лоїк: Каталог. Т., 2006;
- Чернова Л. «Захід сонця вручну» // Музей. провулок. 2010. № 3;
- Стецько В. Імпровізатор сценічного простору Григорій Лоїк // ОМ. 2011. № 3–4;
- Її ж. Сценограф і художник Григорій Лоїк // Мистецтвознавці про митців Тернопілля. Т., 2012.
Фотоілюстрації
. 1997. polotno, oliya.jpg "Диптих «Ескалатор» (права частина). 1997. Полотно, олія")
Завантажити статтю
Людина 
