ЛОМИНА́ДЗЕ Джумбер Георгі­йович (20. 09. 1930, м. Тифліс, нині Тбілісі — 20. 01. 2014, там само) — грузинський фізик. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1982), академік НАН Грузії (1988). Державна премія Грузії у галузі н. і т. (2002). Орден В. Ґорґасалі 3-го ступеня (2000). Навч. у Тбіліс. університеті (1949–51), закін. Моск. університет (1955). Труд. діяльність роз­почав у ядер. центрі Челябінськ-70 (м. Снєжинськ Челябін. обл., РФ), де за­ймався удосконале­н­ням компонентів ядер. зброї. 1964 під керівництвом К. Степанова з Харків. фіз.-тех. ін­ституту АН УРСР захистив канд. дис. Цей харків. основоположник теорії плазми став «науковим батьком» Л., у подальшому вони спів­працювали над низкою спіл. тем. 1958–74 — в Ін­ституті фізики АН Груз. РСР (Тбілісі); 1974–82 — за­ступник гол. вченого секр. Президії АН Груз. РСР; 1979–92 — керівник департаменту теор. астрофізики, 2000–06 — голо­ва Центру плазм. астрофізики, 1992–2000 — директор Абастуман. астрофіз. обсерваторії НАН Грузії; водночас 1997–2003 — голова Центр. вибор. комісії Грузії; 2003–06 — голова Груз. косміч. агенства; 2006–14 — нач. Центру косміч. дослідж. Ін­ституту геофізики НАН Грузії (Тбілісі). Від 1982 — академік-секр. Від­діл. математики і фізики НАН Грузії. Основні напрями наук. досліджень: фізика плазми та про­блема керованих термоядер. реакцій; механізми ви­­промінюва­н­ня пульсарів; акреації явищ у системах чорна діра. Організатор широкомас­штаб. наук. спів­робітництва з провід. астрофіз. і плазм. лабораторіями світу, яке при­звело до виникне­н­ня сильної груз. школи плазм. астрофізики. Тривалий час Л. спів­пра­цював й з ін. вченими Харків. фіз.-тех. ін­ституту НАНУ, зокрема О. Лаврентьєвим (також були й однокурсниками), О. Бакаєм, Ю. Ранюком, В. Кутовим, І. Оніщенком, В. Сизоненком, А. Киценком, В. Шевченком, М. Савченком.