Лонжинський Маріан
ЛОНЖИ́НСЬКИЙ Маріан (10. 12. 1869, с. Шипинки, нині Барського р-ну Вінн. обл. — 22. 03. 1966, Варшава) — лікар-хірург. Доктор медицини (1901). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1893). Під час навч. брав участь у боротьбі з епідемією холери на Сх. Росії. Працював лікарем. 1904–16 — асист. хірург. клініки під керівництвом Л. Малиновського та Ф. Борнгаупта в Університеті св. Володимира. Співорганізатор польс. лікарні, Хірург. товариства, Польс. лікар. товариства (також секр.) у Києві. 1909 перебував у закордон. наук. відрядженні, зокрема в Берліні та Лозанні, з метою вивчення методів хірург. лікування базедової хвороби, питань антисептики. 1916 — видавець і ред. часопису «Polski miesięcznik lekarski». 1918–20 брав участь у боротьбі з епідемією тифу на Поділлі. Від 1920 — у Варшаві, працював у військ. шпиталі. Співзасн., секр. і голова Об’єдн. лікарів лікарняних кас. 1928–35 очолював Товариство кресових лікарів. Під час 2-ї світової війни — в амбулаторії Польс. Червоного хреста. 1944 — лікар притулку для біженців у Кракові, 1945–48 — дит. будинку побл. м. Ґнєзно. 1949–60 — у громад. страховій касі у Варшаві. Автор спогадів «Sto lat bez mała. Wspomnienia lekarza z lat 1869–1956» (Warszawa, 1961).
Рекомендована література
- Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біогр. слов. В., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
