Лопарит
ЛОПАРИ́Т (за застарілою назвою народності з Кольс. п-ова у РФ саамі — лопарі) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, підкласу складних оксидів, ніобо-титанат церію та інших легких лантаноїдів каркасної будови. Термін запропонував 1925 рос. мінералог І. Кузнецов. Формула за Є. Лазаренком: (Ce, Na)TiO3. Містить (у %): Na2O — 8,32; TR2O3 — 30,80; TiO2 — 39,65. Домішки: оксиди Nb, Ca, Sr, Th, Na. За ін. даними формула: (Ce, Na, Ca)(Ti, Nb)O3. Має кубічну (за ін. даними — моноклінну) сингонію; форми виділення: кристали псевдокубічні (кубооктаедричні), характерні зірчасті двійники проростання; спайність відсутня. Густина 4,6–4,9; твердість 5,–6,0. Колір смоляно-чорний, рідше бурий; блиск скляний до металічного, на зламі жирний; риска коричнева. Крихкий; злам нерівний. Походження магматичне; зустрічається в агпаїт. нефелін. сієнітах, рідше в лужних пегматитах; виявлений також у деяких рідкіснометаліч. гранітах. У зоні гіпергенезу відносно стійкий, утворює розсипи. Є рудою рідкісноземел. елементів, титану, ніобію, танталу. Знайдений на Кольс. п-ові, у Пн. Прибайкаллі, Сх. Забайкаллі, Туві (усі — РФ). Виявлено й в Україні.