Лопата Микола Іванович

ЛОПА́ТА Микола Іванович (02. 04. 1921, с-ще Кремінна Харків. губ., нині місто Луган. обл. — 30. 05. 1977, Москва) — військовик. Канд. військ. н. (1963). Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бойові нагороди СРСР. В армії від 1938, на фронті від червня 1941. Закін. Ленінгр. арти­лер. тех. училище (нині С.-Пе­тер­бург, 1940), Військ.-артилер. академію ім. Ф. Дзержинського (Мос­ква, 1952), де від 1960 працював: від 1970 — нач. каф. тактики, історії військ. мистецтва і заг.-військ. підготовки. Відзначився у червні 1944 як командир дивізіону 122-го гвард. артилер. полку під час прориву оборони ворога побл. с. Сиротіно Вітеб. обл. (Білорусь) та форсування р. Зх. Двіна. Після вій­ни продовжив службу в армії. Перебував на команд. посадах. Від 1958 — полковник запасу.

Пр.: Боевое применение дивизии. 1963; Боевые действия полка. 1964; Организация и ведение боевых действий полком. 1965 (усі — Москва).

Літ.: Булкин С. П. Герои Отечества. 2-е изд. 1977; Подвиги, ставшие легендой. 1985 (обидва — Донецьк).

В. О. Сімейко

Основні праці

Боевое применение дивизии. 1963; Боевые действия полка. 1964; Организация и ведение боевых действий полком. 1965 (усі – Москва).

Рекомендована література

1. Булкин С. П. Герои Отечества. 2-е изд. 1977;
   Google ScholarInternet
2. Подвиги, ставшие легендой. 1985 (обидва – Донецьк).
   Google ScholarInternet

завантажити статтю