Лопатто Михайло Осипович

Визначення і загальна характеристика

ЛОПА́Т­ТО Михайло Осипович (06(18). 09. 1892, м. Вільно, нині Вільнюс — 26. 01. 1981, м. Флоренція, Італія) — поет, літературо­знавець. Закін. істор.-філол. факультет Петрогр. університету (нині С.-Петербург, 1917). Учень С. Венгерова. У грудні 1915 ініціював створе­н­ня Пушкін. істор.-літ. товариства, працював над дослідж. «Повести Пушкина: Опыт введения в теорию прозы» (сб. «Пушкинист», Петро­град, 1918; Петро­град; О., 1918). Був чл. бурлеск. гуртка «Омфалітичний Олімп», який 1916 заснував у Петро­граді видавництво «Ом­фалос», після більшов. пере­вороту 1917 пере­базоване в Одесу, діяло 1918–19, зокрема випустило кн. Л. про повісті О. Пушкіна і колектив. зб. «Омфалитический Олимп. Забытые поэты» (1918). Після закінче­н­ня університету пере­їхав до Одеси, викладав заг. мово­знавство у Новорос. університеті, долучився до видавн. діяльності «Омфалоса». Від 1920 — у Стам­булі, від 1921 — у Флоренції, де за­ймався комерц. діяльністю. Сві­домо ізолювався від літ. життя як на батьківщині, так і за кордоном. Під час 2-ї світової війни брав участь у антифашист. русі. Автор зб. віршів, написаних у дусі поетики акмеїзму, «Избы­ток» (Петро­град, 1916), «Круг­лый стол» (Петро­град; О., 1919), «Стихи» (Париж, 1959). У 1977 у Флоренції ви­йшов перший роман Л. з трилогії «Чертов сын. Рос­сия: 1904–1928» (2-у частину не закін. через хворобу).

Літ.: Эджертон В. Ю. Г. Оксман, М. И. Лопат­то, Н. М. Бахтин и во­прос о книгои­здательстве «Омфалос»: (Пере­писка и встреча с М. И. Лопат­то) // Пя­тые Тынянов. чтения. Рига, 1990; Гардзонио С. Новое о Лопат­то // Седьмые Тынянов. чтения. Рига; Москва, 1995–96.

Г. Д. Зленко

Завантажити статтю