Лопатто Михайло Осипович
ЛОПА́ТТО Михайло Осипович (06(18). 09. 1892, м. Вільно, нині Вільнюс — 26. 01. 1981, м. Флоренція, Італія) — поет, літературознавець. Закін. істор.-філол. факультет Петрогр. університету (нині С.-Петербург, 1917). Учень С. Венгерова. У грудні 1915 ініціював створення Пушкін. істор.-літ. товариства, працював над дослідж. «Повести Пушкина: Опыт введения в теорию прозы» (сб. «Пушкинист», Петроград, 1918; Петроград; О., 1918). Був чл. бурлеск. гуртка «Омфалітичний Олімп», який 1916 заснував у Петрограді видавництво «Омфалос», після більшов. перевороту 1917 перебазоване в Одесу, діяло 1918–19, зокрема випустило кн. Л. про повісті О. Пушкіна і колектив. зб. «Омфалитический Олимп. Забытые поэты» (1918). Після закінчення університету переїхав до Одеси, викладав заг. мовознавство у Новорос. університеті, долучився до видавн. діяльності «Омфалоса». Від 1920 — у Стамбулі, від 1921 — у Флоренції, де займався комерц. діяльністю. Свідомо ізолювався від літ. життя як на батьківщині, так і за кордоном. Під час 2-ї світової війни брав участь у антифашист. русі. Автор зб. віршів, написаних у дусі поетики акмеїзму, «Избыток» (Петроград, 1916), «Круглый стол» (Петроград; О., 1919), «Стихи» (Париж, 1959). У 1977 у Флоренції вийшов перший роман Л. з трилогії «Чертов сын. Россия: 1904–1928» (2-у частину не закін. через хворобу).
Рекомендована література
- Эджертон В. Ю. Г. Оксман, М. И. Лопатто, Н. М. Бахтин и вопрос о книгоиздательстве «Омфалос»: (Переписка и встреча с М. И. Лопатто) // Пятые Тынянов. чтения. Рига, 1990;
- Гардзонио С. Новое о Лопатто // Седьмые Тынянов. чтения. Рига; Москва, 1995–96.
Завантажити статтю
Людина 
