Лосєв Олексій Федорович

ЛО́СЄВ Олексій Федорович (Лосев Алексей Фёдорович; 11(23). 09. 1893, м. Новочеркаськ Обл. Вій­ська Донського, нині Ростов. обл., РФ — 23. 05. 1988, Москва) — російський філософ, історик культури, пере­кладач, мо­во­знавець, музико­знавець, пись­мен­ник, педагог. Доктор філологічних наук (1943), професор (1919). Державна премія СРСР (1985). Закін. від­діли філології та філософії істор.-філол. факультету Моск. університету (1915, залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня). Світо­глядно сфор­мувався у моск. інтелект. сере­довищі, орієнтов. на рос. версію платонізму (П. Флоренський, С. Булгаков та ін.). У 1920-х рр. викладав у Моск. консерваторії, працював у Держ. академії худож. наук. Був повʼяз. із «катакомб.» моск. православʼям. 1929 таємно прийняв чернечий постриг, за­знав ідеол. тиску та поліц. цькува­н­ня. У квітні 1930 заарешт. за філос. по­гляди й оголошений класовим ворогом. 1,5 р. пере­бував в увʼязнен­ні, 1931 засудж. до 10-ти р. концтаборів, покара­н­ня від­бував у Біломоро-Балтій. концтаборі. Через погірше­н­ня зору звільн. 1933, судимість знято. Читав лекції у моск. і провінц. ВНЗах, Полтав. пед. ін­ституті. 1944–88 — викладач кафедри класич. філології, російської мови, заг. мово­знавства Моск. пед. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: класична філологія, антична культура, дав­ньогрец. філософія, естетика, фі­лософія світу та музики. З початком «від­лиги» інтенсивно дру­кувався (бл. 20-ти моно­графій). Л. створив унікал. в історії світ. філос. думки за об­ставинами появи та глибиною всеохопну панораму антич. символізму (на­самперед Платона) від суто міфол. періоду до його подальших транс­форм: від християнства до сьогоде­н­ня. У ви­даних влас. коштом 8-ми моно­графіях (зокрема «Диалектика художествен­ной формы», «Античный космос и современ­ная наука», «Философия имени», «Музыка как предмет логики»; усі — Москва, 1927) подав світо­глядну картину символу і його істор. роз­витку як осн. філос.-худож. знаря­д­дя культури. Працю «Диалектика мифа» (Москва, 1930) ви­знано ідеологічно шкідливою, конфісковано й знищено. У дослідж. «История античной эстетики» (т. 1–8, Москва, 1963–94) конкретну іс­торію естетики по­єд­нав із по­глибленим філос. аналізом; антич. культурі як особливій духов. цілісності присвятив ще низку робіт. Пере­клав окремі твори ан­тич. авторів, перед­усім спадкоємців платонів. традиції. Досліджував мовні структури як найважливіший спосіб комунікації людини і смисловий центр світобудови. У звʼязку з необхід. у під­рад. умовах зашифрованістю гол. ідей Л. робота над їхньою автентичністю і колосал. спадщиною мислителя фактично лише роз­починається. Його твори пере­кладено українською мовою. Автор повістей, зокрема «Мете­ор» (1930-і рр.), «Встреча», «Трио Чайковского» (обидві — 1933; усі — у рукописах), роману «Женщи­на-мыслитель» (Москва, 1993). Серед учнів — С. Аверінцев. Знято д/ф «Лосєв» (1988, реж. В. Косаковський). Ви­дано зб. «Ра­дость на веки: Пере­писка ла­герных времен» (Москва, 2005). У Москві створ. Б-ку історії рос. філософії та культури «Дім О. Ло­сєва», 2006 встановлено погруд­дя (скульптор В. Герасимов).

Завантажити статтю