Лось Ян-Станіслав

ЛОСЬ Ян-Станіслав (Łoś Jan Stanisław; 21. 10. 1890, с. Чишки, нині Мос­тис. р-ну Львів. обл. — 14. 01. 1974, м. Люблін, Польща) — поль­ський політичний діяч, дипломат, історик. Походив із граф. роду. 1908 закін. приватну єзуїт. гімназію у с. Буньковичі (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.), 1913 здобув докторат із права у Віден. університеті. З поч. 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії. 1916–18 — секр. шефа канцелярії цивіл. австр. генерал-губернатора Є. Мадейського у Люб­ліні. 1919 вступив до Війська Польського, брав участь у бойових діях проти більшовиків. Відтоді працював у МЗС Польщі: нач. Пн. відділу та відділу Міжнар. устроїв, 1921–23 — керівник Бюро Делегата для справ Сх. Малопольщі; 1926–29 — радник посольства у Лондоні (водночас вивчав стародавню добу в б-ці й зібраннях Британ. музею). Від 1931 — у відставці. Виступав як речник польс.-укр. порозуміння. Займався питаннями уре­гулювання статусу Сх. Галичини, брав участь у міжнар. конф. при МЗС і безуспіш. таєм. переговорах 1921 з екзил. урядом ЗУНР Є. Петрушевича щодо надання Сх. Галичині автоном. статусу в складі Польщі. Пропагував у польс. уряд. колах пропозиції створення Укр. університету, надання держ. субсидій НТШ. Один із ініціаторів врегулювання польс.-укр. взаємин у Польщі — т. зв. політики нормалізації 1935–38, автор проекту надання автономії Сх. Галичині (Сх. Малопольщі). Не маючи можливості реалізувати свої ідеї уряд. шляхом, прагнув, принаймні, ознайомити з ними якомога ширші сусп. кола й здобути прихильників. У спів­авт. з А. Бохенським та В. Бон­чковським видав кн. «Problem ukraiński w Ziemi Czerwieńskiej» (Warszawa, 1938). Свої погляди популяризував на сторінках польс. преси, зокрема в «Biule­tynie Polsko-Ukraińskim», «Вunсіе Młodych», «Czasie», «Drodze», «Dniu Polskim», «Naszej Przys­złości», «Polityce», «Przeglądzie Współczesnym», а також в укр. часописах «Діло», «Мета», «Нова зоря» та ін. Запропонував власну програму розв’язання проблем обох народів на сх. теренах Польщі: цілковите мовне урівноправнення в урядуванні; впровадження послідов. двомовності в усіх написах й оголошеннях, адресов. громад­ськості; офіц. визнання синьо-жовтих кольорів як нац. барв однієї зі слов’ян. спільнот краю й співучасть цих кольорів під час держ. урочистостей нарівні з держ. й нац. польс. кольорами; відмова від будь-яких розмірковувань щодо культур. вищості польс. елементу над елементом укр.; розумна ліквідація утраквізму у шкільництві й заміна його паралелізмом шкіл з польс. та укр. мовами викладання; впровадження воєвод. і повіт. самоврядування, що ґрун­тується на рівноправ., паралел. й паритет. нац. куріях (запровадження цих курій під час виборів до сейму, наділення їх влас. компетенцією й бюджетом); створення на укр. етніч. тер. (бажано у Львові) ВНЗу з українською мовою викладання й укр. професорами (його програма повинна охоплювати усю сукупність українозн. дисциплін); пошанування нац. укр. доробку у госп. ділянці, заохочення укр. госп. організацій до співпраці з польс. колегами; всебічна підтримка будь-яких зусиль щодо депролетаризації укр. елементу, як у селі, так і в містах; сприяння потягу українства до урбанізації тощо. Під час 2-ї світової війни співпрацював із крайовою делегатурою польс. еміграц. уряду, за що у жовтні 1944 заарешт. службою безпеки новопроголош. «нар.» Польщі й до червня 1945 утримувався під вартою. Відтоді — завідувач кафедри стародав. історії, водночас 1957–59 — декан факультету гуманітар. наук, від 1961 — екстраординар. проф. Люблін. катол. університету. Автор монографій з історії Давніх Греції та Риму і неопубл. мемуарів.

Рекомендована література

1. Войнаровський Т., Сохоцький І. Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1961;
   Google Scholar Internet
2. Е. Zwolski. In memoriam: Jan Stanisław Łoś (1890–1974) // Kwartalnik historyczny. 1975. № 2;
   Google Scholar Internet
3. І. Kedryn. Białe kruki // Kultura. 1977. № 10;
   Google Scholar Internet
4. W. Bączkow­ski. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński // Niepodległość: Rocznik. Nowy York; Lon­dyn, 1986. Т. 19;
   Google Scholar Internet
5. 1988. Т. 21;
   Google Scholar Internet
6. 1991. Т. 24;
   Google Scholar Internet
7. Стемпень C. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу // Польс.-укр. студії. Т. 1. К., 1993;
   Google Scholar Internet
8. Зашкільняк Л. O. Укра­їнсько-польське порозуміння 1935 p.: За матеріалами архіву Я. С. Лося // Пробл. слов’янознавства: Наук. зб. Л., 1996. Вип. 48;
   Google Scholar Internet
9. M. Trojanowska. Materiały do tzw. kwestii ukraińskiej w Drugiej Rzeczypospolitej w spuściźnie Jana Sta­nisława Łosia // Biuletyn ukrainoznawczy. Przemyśl, 1999. № 5;
   Google Scholar Internet
10. J. Pisuliński. Nie tylko Petlura: Kwestia ukraińska w pol­skiej polityce zagranicznej w latach 1918–1923. Wrocław, 2004;
    Google Scholar Internet
11. Юрчук O. Україн­сько-польські взаємини міжвоєнного періоду в оцінці Яна Станіслава Лося // Укр. істор. зб. К., 2005. Вип. 8;
    Google Scholar Internet
12. В. Gałka. Konserwatyści w Polsce lat 1935–1939. Toruń, 2006.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю