Лоський Микола Онуфрійович

ЛО́СЬКИЙ Микола Онуфрі­йович (Лос­ский Николай Онуфриевич; 24. 11(06. 12). 1870, містечко Креславка Вітеб. губ., Росія, нині м. Краслава, Латвія — 24. 01. 1965, Париж) — російський філософ. Виключ. 1887 із класич. гімназії у Вітебську за пропаганду атеїзму і соціаліст. уче­н­ня. Навч. на філос. факультеті Берн. університету, закін. природн. та істор.-філол. факультети С.-Петербур. університету. Від 1900 працював у ньому: від 1916 — проф., 1921 звільн. за християн. світо­гляд, 1922 висланий за кордон. До 1942 жив у Празі. 1942–45 — проф. філософії у Братиславі. Читав лекції у Свято-Сергіїв. православ. богослов. ін­ституті в Парижі. 1947–53 викладав у Свято-Володимир. духов. академії в Нью-Йорку. Автор дослідж. із про­блем метафізики, гносеології, етики, естетики, історії рос. філософії. Пред­ставник інтуїтивізму та персоналізму. Осн. зав­да­н­ням філософії вважав побудову теорії про світ як єдине ціле на основі реліг. досвіду. Центр. елемент світу в його теорії — особистість як над­часовий субʼєкт творчості. Дотримувався теорії пере­втіле­н­ня душі (реінкарнації). Пере­клав російською мовою кн. «Критика чистого разума» І. Канта (С.-Петербург, 1907). Автор кн. «Воспоминания: Жизнь и философский путь» (Мюн­хен, 1968).

Завантажити статтю