Лотарев Володимир Олексійович

ЛО́ТАРЕВ Володимир Олексійович (15. 11. 1914, м. Шахти, нині Ростов. обл., РФ – 20. 07. 1994, Запоріжжя) – фахівець у галузі авіаційного двигунобудування. Доктор технічних наук (1971), академік НАНУ (1985). Герой Соц. Праці (1974). Сталін. (1948) та Ленін. (1960) премії, премiя iм. М. Янгеля АН УРСР (1987). Державні нагороди СРСР. Навч. у Новочеркас. авіац. інституті (РФ, 1933–35), закiн. Харкiв. авiац. інститут (1939). Працював на заводі № 29 у Запоріжжі (нині «Мотор Січ»): під час 2-ї світової війни в евакуації у м. Омськ (РФ) – нач. конструктор. бригади, брав участь у налагоджуванні серій. випуску двигунів М-88Б та АШ-82ФН для бомбардувальників та винищувачів, від 1944 – пров. конструктор двигуна М-26 і заст. нач. серійно-конструктор. бюро; від 1945 – у Запорiз. маш.-буд. КБ «Прогрес»: пров. конструктор з подальшого доведення двигуна М-26, у 1946–59 – заступник гол. конструктора, 1959–63 – 1-й заст. гол. конструктора, 1963–68 – гол. конструктор, 1968–81 – гол. конструктор та вiдп. кер., 1981–88 – ген. конструктор, від 1988 – радник при кер-вi. Брав участь у створенні першого у світі поршн. двигуна повітр. охолодження для гелікоптерів АІ-26ГР та першого вітчизн. одновал. турбогвинт. двигуна АІ-20. Керував створенням поршн., газотурбiн., турбогвинт. i турбореактив. двигунiв для лi­­таків, гелікоптерів, суден та пром. призначення, зокрема двигунів АІ-25ТЛ та ДВ-2 для чехослов. реактив. навч.-тренув. літаків відповідно Л-39 і Л-59; першого в СРСР турбореактив. двоконтур. двигуна Д-36 для пасажир. літака Як-42; найпотужнішого та найекономнішого на той час у світі гелікоптер. двигуна Д-136; турбореактив. двовального двигуна Д-18Т для військ.-транспорт. літака Ан-124 «Руслан». Осн. наук. праці закритого характеру.

Літ.: Корниенко О. Владимир Лотарев. Жизнь, отданная авиации. З., 2014.

С. В. Дмитрієв

Рекомендована література

1. Корниенко О. Владимир Лотарев. Жизнь, отданная авиации. З., 2014.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю