КОЛОДІ́Й Олена (Kolody Helena; 12. 10. 1912, м. Круз-Машадо, Бразилія — 15. 02. 2004, м. Куритиба, Бразилія) — бразильська поетеса українського походже­н­ня, пе­­рекладачка. Дебютувала 1929 у журналі «O Garoto» віршем «Lágrima» («Сльоза»). Учителювала у м. Ку­­ритиба (1937–67). У 1950-х роках стилістично редагувала португаломовні пере­клади українських поезій, що уві­йшли до книги «Antologia da literatura ucraniana» («Антологія української літератури», 1959; 1977). У творчості під­крес­­лювала свій духовний звʼязок з Україною, її історією, народом, його пра­гнен­ням до волі. У книзі «Luz infinita» («Без­конечне світло», 1997) закликала українську молодь під­тримувати традиції та берегти цін­ності свого народу. Усі за­значені книги ви­дано у Куритибі. Пере­клала деякі твори українських поетів, зокрема португальською мовою окремі вірші Т. Шевченка («Думи мої», «Чого мені тяжко»). Брала участь у популяризації та збережен­ні української культури у Бразилії. 1992 С. Бак зняв стрічку «Вавілон світла», де авторка читає власні вірші; 2006 Ж. Мело — документальний фільм «Олена з Куритиби». Частина поезій К. зберігається у рукописах.