КОЛОДІЙЧУ́К Євген Сергі­йович (12. 09. 1940, с. Марія-Воля Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. — 20. 07. 2010, Київ, похований у с. Селець Володимир-Волинського р-ну) — письмен­ник-гуморист, пісняр. Літературні премії ім. Остапа Вишні (2006), С. Олійника (2007). Член НСПУ (1985). Закінчив Київський університет (1969). Працював у газеті «Молода гвардія» (1969–72), старший редактор журналу «Україна» (1976–86), у газетах «Наш час» (1992–96), «Урядовий курʼєр» (1995–2007). Автор збірок «Рентабельний злодій» (1979), «Неонові штани» (1984), «Поцілунок опівночі» (1986), «Куди зникла жінка?» (1987), «Бульдог на курорті» (2003), «Куплю президента» (2004), «Чого ірже лошатко?» (2009), «Роса на серці» (2011); публіцистичних книг «Диво зціле­н­ня» (1993), «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007), «Де і як лікують рак» (2010; усі — Київ). К. використовував різні жанрово-видові форми творів (гумореска, гумористично-сатирична повість); роз­робляв широке коло тем (народна і нетрадиційна медицина, наука, козацтво, народо­знавство, фольклор); порушував про­блеми сучасного села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори К. покладено на музику, зокрема Л. Бражниковою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»). У м. Володимир-Волинський 2012 заснував щорічний Літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».