Колодне

Визначення і загальна характеристика

КОЛО́ДНЕ — село Збаразького ра­йону Тер­­нопільської області. Колод­нен. сільс. раді під­порядк. села Болязуби та Глинчуки. Знаходиться на лівому березі р. Гнізна (притока Серету, бас. Дністра), за 25 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Площа 5,32 км². Насел. за остан. пере­писом (2001) складало 1445 осіб, пере­важно українці. Побл. села про­­ходить автошлях Тернопіль–Рівне–Київ. Тут зна­йдено речі давньорус. часу (кераміка, залізна зброя, під­кови, монети) та виявлено городище. Вперше згадується 1465 як м. Колодень в акті поділу між князями Збаразькими (за цим документом поселе­н­ня ві­ді­йшло до Семена, а сам він отримав титул кня­­зя Колоденського). Згодом К. належало князям Острозьким. Після Люблін. унії 1569 — у скла­ді Польщі. 1589 його зруйнували татари, пізніше від­родилося лише як село. Після Острозьких ним володіли родини Цетнерів, Свейковських і Грохольських. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, зокрема 1648, 1649, 1651 і 1655 разом з козац. загонами штурмували Збараз. фор­­тецю. Після остаточ. поділу Польщі у 1-й пол. 1790-х рр. — село Кременец. пов. Волин. губ. Рос. імперії. Від­тоді неподалік від К. проходив кордон з Австрією (від 1867 — Австро-Угорщина).

1872 тут від­крито нар. школу. На­прикінці 19 ст. було 439 дворів і мешкало 2168 осіб. 1911 проживала 2471 особа, функціо­нували 2-класна школа та земський фельдшер. пункт, працювали таможня та водяний млин. Від кін. 19 ст. до кін. 1930-х рр. діяли осередки «Про­­світи», «Рідної школи», «Сільського господаря» та ін. укр. т-в. 1920–39 — знову у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Мешканці за­знали утисків від нацист. влади та сталін. ре­пресій. До серед. 1950-х рр. вело збройну бо­­ротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. Нині працюють декілька фермер. госп-в і с.-г. під­приємств. Є заг.-осв. школа; клуб, 2 б-ки; амбулаторія. Збереглися церкви св. Ми­хаї­ла (деревʼяна, 1575; УПЦ КП) та Миколая (це­гляна, 18 ст.; УПЦ МП). Остан­нім часом реліг. громадою УПЦ КП зведено це­гляну церкву св. Михаїла та каплицю Пресвятої Богородиці. Діє також громада християн віри єван­гельської. Встановлено памʼят­ник воїнам-односільчанам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців К. — лікар, графік і живописець М. Ка­­чуровський. У Болязубах народився спортс­мен-гирьовик П. Баг­рій.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Во­­линь і Волинське Поліс­ся. Т. 1. Він­ніпег, 1984.

І. Р. Горбоніс

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю