Колос Іван

Визначення і загальна характеристика

КО́ЛОС Іван (справж. — Кошан Іван Васи­­льович; ін. псевд. та крипт.: І. Косенко, Іван Конашевич, І. К.; 11. 09. 1911, с. Шандрове, нині Олександрівка Хуст. р-ну Закарп. обл. — між 29. 11 і 05. 12. 1993, містечко Бржезова-у-Соколова, Чехія) — поет, літературний критик, публіцист. Закін. Берегів. гімназію (нині Закарп. обл., 1931) та філос. факультет Карлового університету (Прага, 1936). Учителював на Закарпатті. 1937 призваний на військ. службу, після окупації 1939 Чехословаччини та Закарпаття залишився у Празі, а згодом виїхав до Німеччини, де пра­­цював на металург. заводі у м. Лю­­бек, потім у Берліні в страховій конторі. У червні 1945 повернув­­ся до Праги, працював на текс­­тил. та маш.-буд. заводах, на шах­­ті. Від депортації його врятувало те, що змінив у паспорті національність на словацьку. 1972 вийшов на пенсію. Літ. творчість розпочав у студент. роки. 1932 публікував у г. «Слово народа» (м. Пряшів, нині Словаччина) власні поезії та крит. статті. Після заснування у Празі 1933 молодіж. націоналіст. ж. «Пробоєм» став одним із його чільних авторів, серед літ.-крит. статей К. — «На маргінесі поезій Зореслава» (1933, ч. 1) та «Роз­­мова з поетом» (1934, ч. 6). Ви­­знання йому принесла єдина зб. поезій «Молоді мої дні» (Уж., 1938), яку Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові нагородило того ж року 3-ю премією за кращу поет. публікацію. Поезію К. високо й прихильно оцінили В. Бірчак, В. Пачовсь­­кий, М. Рудницький, А. Гарасевич, М. Куренівець, О. Чернова та ін. Є. Маланюк вважав, що «задивлена в формальні здобут­­ки, ретельна і навіть елегантна в виразі лірика Колоса — ніби перегукується з київським неокласицизмом». М. Неврлий зарахував К. разом з І. Ірлявсь­­ким до т. зв. праз. групи укр. поетів. Окремі твори К. перекла­­дено чес. мовою.

Завантажити статтю