Колос Іван

КО́ЛОС Іван (справж. — Кошан Іван Васи­­льович; ін. псевд. та крипт.: І. Косенко, Іван Конашевич, І. К.; 11. 09. 1911, с. Шандрове, нині Олександрівка Хуст. р-ну Закарп. обл. — між 29. 11 і 05. 12. 1993, містечко Бржезова-у-Соколова, Чехія) — поет, літературний критик, публіцист. Закін. Берегів. гімназію (нині Закарп. обл., 1931) та філос. факультет Карлового університету (Прага, 1936). Учителював на Закарпат­ті. 1937 при­званий на військ. службу, після окупації 1939 Чехословач­чини та Закарпа­т­тя залишився у Празі, а згодом ви­їхав до Німеч­чини, де пра­­цював на металург. заводі у м. Лю­­бек, потім у Берліні в страховій конторі. У червні 1945 повернув­­ся до Праги, працював на текс­­тил. та маш.-буд. заводах, на шах­­ті. Від депортації його врятувало те, що змінив у паспорті національність на словацьку. 1972 ви­йшов на пенсію. Літ. творчість роз­почав у студент. роки. 1932 публікував у г. «Слово народа» (м. Пряшів, нині Словач­чина) власні поезії та крит. стат­ті. Після заснува­н­ня у Празі 1933 молодіж. націоналіст. ж. «Пробоєм» став одним із його чільних авторів, серед літ.-крит. статей К. — «На маргінесі поезій Зореслава» (1933, ч. 1) та «Роз­­­мова з поетом» (1934, ч. 6). Ви­­­зна­н­ня йому принесла єдина зб. поезій «Молоді мої дні» (Уж., 1938), яку Товариство письмен­ників і журналістів ім. І. Франка у Львові нагородило того ж року 3-ю премією за кращу поет. публікацію. Поезію К. високо й прихильно оцінили В. Бірчак, В. Пачовсь­­кий, М. Рудницький, А. Гарасевич, М. Куренівець, О. Чернова та ін. Є. Маланюк вважав, що «задивлена в формальні здобут­­ки, ретельна і навіть елегантна в виразі лірика Колоса — ніби пере­гукується з київським неокласицизмом». М. Неврлий зарахував К. разом з І. Ірлявсь­­ким до т. зв. праз. групи укр. поетів. Окремі твори К. пере­кла­­дено чес. мовою.

Завантажити статтю