Лубченко Ігор Федорович
Визначення і загальна характеристика
ЛУ́БЧЕНКО Ігор Федорович (03. 11. 1937, м. Псков, РФ — 13. 05. 2012, Київ) — журналіст, громадський діяч. Член (1959) і голова (1997–2012) НСЖУ. Ордени «За заслуги» 3-го (2007) та князя Ярослава Мудрого 5-го (2009) ступ. Засл. журналіст УРСР (1987). Закін. Київський університет (1960). Працював відп. секр. г. «Шлях Ілліча» (м. Шахтарськ Сталін., нині Донец. обл., 1957), «Ізюмський паровозоремонтник» (Харків. обл., 1957–59), секр. Ізюм. міськкому комсомолу (1959–63), завідувач відділу г. «Ленінська зміна» (Харків, 1963–64); у Києві: інструктор відділу шкіл ЦК комсомолу (1964–69), завідувач відділу і заст. гол. ред. г. «Комсомольское знамя» (1969–75), гол. ред. г. «Молодь України» (1975–82) та «Освіта» (1988–92), власкор «Учительской газеты» (1982–88). Звільн. за послідовне обстоювання високих стандартів журналіст. професії та чітку громадян. позицію; незаконність звільнення довів у суді. Ініціював надання СЖУ статусу національної та створення 1994 Комітету захисту свободи слова. Брав активну участь у підготовці низки законів і нормативних актів щодо діяльності вітчизняних засобів масової інформації. Організатор семінарів, круглих столів, конференцій, присвячених проблемам формування та розбудови незалеж. журналістики в Україні, основ громадян. суспільства. 2012 НСЖУ встановлено Нац. премію за захист свободи слова ім. Л.; відкрито мемор. дошку на будинку, де він працював у м. Ізюм на вул. Соборна, № 6. За ред. М. Сороки видано кн. спогадів із творчим доробком Л. «Адвокат журналістики» (К., 2013).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
