Лубченко Ігор Федорович

Визначення і загальна характеристика

ЛУ́БЧЕНКО Ігор Федорович (03. 11. 1937, м. Псков, РФ — 13. 05. 2012, Київ) — журналіст, громадський діяч. Член (1959) і голова (1997–2012) НСЖУ. Ордени «За заслуги» 3-го (2007) та князя Яро­слава Мудрого 5-го (2009) ступ. Засл. журналіст УРСР (1987). Закін. Київський університет (1960). Працював відп. секр. г. «Шлях Іл­ліча» (м. Шахтарськ Сталін., нині Донец. обл., 1957), «Ізюмський па­ровозоремонтник» (Харків. обл., 1957–59), секр. Ізюм. міськ­кому комсомолу (1959–63), завідувач від­ділу г. «Ленінська зміна» (Харків, 1963–64); у Києві: ін­структор від­ділу шкіл ЦК комсомолу (1964–69), завідувач від­ділу і заст. гол. ред. г. «Комсомольское знамя» (1969–75), гол. ред. г. «Мо­лодь України» (1975–82) та «Ос­віта» (1988–92), вла­скор «Учительской газеты» (1982–88). Звільн. за послідовне об­стоюва­н­ня високих стандартів журналіст. про­фесії та чітку громадян. позицію; незакон­ність звіль­не­н­ня довів у суді. Ініціював на­­да­н­ня СЖУ статусу національної та створе­н­ня 1994 Комітету захисту свободи слова. Брав активну участь у під­готовці низки законів і нормативних актів щодо діяльності вітчизняних засобів масової інформації. Організатор семінарів, круглих столів, конференцій, присвячених про­блемам фор­мува­н­ня та роз­будови незалеж. журналістики в Україні, основ громадян. су­спільства. 2012 НСЖУ встановлено Нац. премію за захист свободи слова ім. Л.; від­крито мемор. дошку на будинку, де він працював у м. Ізюм на вул. Соборна, № 6. За ред. М. Сороки ви­дано кн. спогадів із творчим доробком Л. «Адвокат жур­налісти­ки» (К., 2013).

Літ.: Проща­н­ня з другом: [Некролог] // ДТ. 2012, 19 трав.; Встановили памʼятник на могилі І. Ф. Лубченка // Журналіст України. 2013. № 9.

Ю. М. Михайличенко

Завантажити статтю