Луганський інструментальний завод

Визначення і загальна характеристика

ЛУГА́НСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНИЙ ЗАВО́Д — під­приємство інструментальної промисловості. Засн. 1921 як Луган. напилк. завод ім. Рудя на базі майстерні із пере­січе­н­ня напилків дрото-цвях. заводу «Урденен і Дюшесан» (створ. 1907). У роки 2-ї світової вій­ни еваку­йов. у м. Міас (Челябін. обл., РФ) на місц. напилк. завод. На поч. 1945 завод повернувся у рідне місто. Від серпня того ж року почав випускати новий вид напилків ромбіч. форми, а 1948 — надфілі. У 2-й пол. 1960-х рр. на під­приємстві впроваджено твердо­сплавні зубила для насіка­н­ня напилків і надфілів, а також освоєно нову технологію виготовле­н­ня інструменту для вальцюва­н­ня заготовок із за­стосува­н­ням електроліт. борува­н­ня, що до­зволило збільшити стійкість виготовленого інструменту в 5–7 разів і під­вищити продуктивність праці вальцювальників на 10 %. Крім того, гартува­н­ня напилків почали проводити струмами високої частоти замість полумен. печей; автоматизовано операції штампува­н­ня плоских надфілів. У 1-й пол. 1970-х рр. на базі заводу створ. Луган. інструм. ВО, на якому виготовлялися металооб­робні інструменти: напилки, надфілі, мусати. Крім заводу в Луганську до складу обʼ­єдн. уві­­йшов напилк. цех у м. Кіровськ (нині Голубівка Луган. обл.). На­прикінці 1980-х рр. ВО стало нерентабельним і неплато­спроможним, чітко намітилася тенденція до паді­н­ня обсягів виробництва. Після приватизації 1996 під­приємство перейм. у Л. і. з., який був на той час єдиним в Україні виробником напилків і єдиним у СНД — з виготовле­н­ня надфілів. Осн. види продукції: увесь асортимент напилків, надфілі, мусати, метало­оброб. та сад. інстумент. Кількість працівників (2012) — бл. 150 осіб. З поч. бо­йових дій на Сх. України влітку 2014 Л. і. з. пере­йшов під контроль бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ.

А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Завантажити статтю