Луганський інструментальний завод
ЛУГА́НСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНИЙ ЗАВО́Д — підприємство інструментальної промисловості. Засн. 1921 як Луган. напилк. завод ім. Рудя на базі майстерні із пересічення напилків дрото-цвях. заводу «Урденен і Дюшесан» (створ. 1907). У роки 2-ї світової війни евакуйов. у м. Міас (Челябін. обл., РФ) на місц. напилк. завод. На поч. 1945 завод повернувся у рідне місто. Від серпня того ж року почав випускати новий вид напилків ромбіч. форми, а 1948 — надфілі. У 2-й пол. 1960-х рр. на підприємстві впроваджено твердосплавні зубила для насікання напилків і надфілів, а також освоєно нову технологію виготовлення інструменту для вальцювання заготовок із застосуванням електроліт. борування, що дозволило збільшити стійкість виготовленого інструменту в 5–7 разів і підвищити продуктивність праці вальцювальників на 10 %. Крім того, гартування напилків почали проводити струмами високої частоти замість полумен. печей; автоматизовано операції штампування плоских надфілів. У 1-й пол. 1970-х рр. на базі заводу створ. Луган. інструм. ВО, на якому виготовлялися металообробні інструменти: напилки, надфілі, мусати. Крім заводу в Луганську до складу об’єдн. увійшов напилк. цех у м. Кіровськ (нині Голубівка Луган. обл.). Наприкінці 1980-х рр. ВО стало нерентабельним і неплатоспроможним, чітко намітилася тенденція до падіння обсягів виробництва. Після приватизації 1996 підприємство перейм. у Л. і. з., який був на той час єдиним в Україні виробником напилків і єдиним у СНД — з виготовлення надфілів. Осн. види продукції: увесь асортимент напилків, надфілі, мусати, металооброб. та сад. інстумент. Кількість працівників (2012) — бл. 150 осіб. З поч. бойових дій на Сх. України влітку 2014 Л. і. з. перейшов під контроль бойовиків т. зв. Луган. нар. респ.
Завантажити статтю
