Луганський Микола Іванович

ЛУГА́НСЬКИЙ Микола Іванович (25. 11(08. 12). 1906, с. Новопавлівка, нині Лутугин. р-ну Луган. обл. — 29. 08. 1968, Київ) — лікар-токсиколог. Чоловік М. Говорової. Доктор медичних наук (1956), професор (1958). Заслужений діяч науки УРСР (1967). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. інститут (1931). Працював у системі Нар. комісаріату охорони здоров’я УСРР. 1936–41 та 1951–68 очолював Київ. НДІ фармакології та токсикології (брав участь у його організації; до 2-ї світової вій­ни — у Харкові) і лаб. експерим. терапії в ньому. Під час 2-ї світової вій­ни очолював групу вчених, які займалися проблемами сан.-хім. захисту від бойових отруй. речовин; водночас від 1951 — завідувач кафедри токсикології Київ. інституту удосконалення лікарів. Заст. Мі­­ністра охорони здоров’я УРСР (1943–51). Гол. токсиколог МОЗ УРСР (1965–66). Заст. голови правління Укр. наук. фармакол. товариства (від 1961). Вивчав вплив на організм високотоксич. сполук, лікув. властивості та механізми дії тіолових сполук, питання ком­плекс. застосування засобів анти­дот. і патогенет. терапії. Під керівництвом Л. розроблено препа­ра­ти «Унітіол», «Мекаптид», «Алоксим». Співавтор розділу в кн. «Гигиена, токсикология и клиника но­вых инсектофунгицидов» (Мос­ква, 1959).

Рекомендована література

1. Николай Иванович Луганский: Некролог // ВД. 1969. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Николай Иванович Луганский (1906–1968) // Фармакология и токсикология. 1977. Вып. 12;
   Google Scholar Internet
3. Лобода Ю. И., Шумада И. В. Научное наследие Н. И. Луганского — выдающегося ученого и организатора здравоохранения Украины (К 100-летию со дня рожд.) // Соврем. пробл. токсикологии. 2007. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю