Лужанін Афанасій Васильович
ЛУЖА́НІН Афанасій Васильович (Лужанин Афанасий Васильевич; справж. — Корепанов; 12(25). 01. 1912, с. Лужани, нині Удмуртія, РФ — 22. 01. 1966, м. Іжевськ, Удмуртія) — удмуртський поет, перекладач і публіцист. Член СП СРСР (1939; у 1944–50 — голова правління СП Удмурт. АРСР). Закін. Удмурт. університет (Іжевськ, 1938). Працював у ред. низки місц. газет (1933–40), ред. суспільно-політ. передач Удмурт. радіо. Автор кількох поет. збірок, байок, епіграм. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка переклав удмурт. мовою поезії «Заповіт» («Егит большевик», 1939, 9 марта), «На вічну пам’ять Котляревському», «Причинна» (обидві — «Молот», 1939, № 2/3). Згодом вступ до балади «Причинна» — «Реве та стогне Дніпр широкий» у перекл. Л. увійшов до вид. поезії Т. Шевченка удмурт. мовою «Быръем произведениос» («Вибрані твори», 1948) та «Кылбуръёс но поэмаос» («Вірші і поеми», 1951; обидва — Іжевськ). Переклав вірш «Не гріє сонце на чужині» («Молот», 1964, № 3). Творчості укр. поета присвятив поезію «Слава Кобзаря» («Удмуртская правда», 1964, 8 марта).
Завантажити статтю
