Лужанін Максим
ЛУЖА́НІН Максим (Лужанін Максім; справж. — Каратай Аляксандар Амвросьевіч; 20. 10(02. 11). 1909, с. Пруси, нині Мінської обл. — 13. 10. 2001, Мінськ) — білоруський письменник і перекладач. Член СП СРСР (1943). Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1969). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Білорус. університет (Мінськ, 1931). Працював у часописі «Ўзвышша» (1930–31) та на Білорус. радіо (1931–33). У березні 1933 заарешт. за контррев. діяльність і засудж. до 2-х р. заслання, однак незабаром звільнений. 1935–41 — співроб. Гол. ред. літ-ри з машинобудування у Москві. Від 1944 працював у пресі, був референтом Якуба Коласа в АН Білоруської РСР. 1967–72 — гол. ред. кіностудії «Білорусьфільм». Автор поет. зб. «Крокі» (1928), «Галасы гарадоў» (1932), «Шырокае поле вайны» (1945), «Паразмаўляй са мной, зямля» (1983; усі — Мінськ) та ін., оповідань, повістей, спогадів, есе, літ. портретів, крит. статей. Писав переважно про людей праці, їхній героїзм під час 2-ї світової війни тощо. У ст. «Известный в мире» («Полымя», 1961, № 3) та «Уста народа» («Литературная газета», 1961, 9 марта), нарисі «Писатели Беларуси о Кобзаре» («Знамя юности», 1964, 28 марта) висвітлив вплив творчості Т. Шевченка на багатьох білорус. поетів. Перекладав з укр., рос. та польс. мов. У перекладі Л. у Мінську вийшли «Переяславська рада» Н. Рибака (1954–55), а також окремі поезії П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка, С. Олійника, С. Крижанівського, оповідання М. Стельмаха, Є. Гуцала. Твори Л. перекладали В. Сосюра, М. Нагнибіда, П. Усенко, М. Руденко, О. Ющенко, В. Швець, В. Корж та ін. Реабіліт. 1956.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Збор твораў. Мінск, 1968–70. Т. 1–3; 1979–81. Т. 1–4; укр. перекл. — [Вірші] // Пісні з Білорусі. К., 1957; [Вірші] // Білорус. рад. поезія: Антологія. Т. 1. К., 1971.
Рекомендована література
- Відомий у світі // Шевченкова дорога в Білорусь: Літ.-публіцист. зб. Л., 2004.
Завантажити статтю
