Лука

ЛУКА́ – село Таращанського району Київської області. Знаходиться на межі з Богуслав. р-ном Київ. обл., за 140 км від обл. центру, за 17 км від райцентру та за 35 км від залізнич. ст. Ольшаниця. Пл. 5,83 км². За переписом насел. 2001, проживало 2570 осіб; станом на 2015 — 2340 осіб; переважно українці. Через Л. проходить автошлях Київ–Звенигородка. За однією з версій, село названо так тому, що лежить у долині (луці); за ін. — від козац. отамана Луки Мусієнка (у навколиш. лісах козац. ватажки здавна мали хутори). У Л. та її околицях знайдено знаряддя праці кам’яного віку, 15 бронз. браслетів скіф. часу, рим. монету 2 ст., скарб із 244-х праз. монет 14 ст. Село виникло наприкінці 16 — на поч. 17 ст. На той час воно входило до Білоцерків. староства. Від 2-ї пол. 17 ст. належало польс. магнатам Млодецьким. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні під керівництвом С. Палія, Полтав. битві 1709. Л. перебувала у складі Ківшоват. сотні (див. Ківшовата). Після 2-го поділу Польщі 1793 відійшла до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Таращан. пов. Київ. губ. У 1-й пол. 19 ст. була введена в експлуатацію цикорна ф-ка, яка 1845 виготовила 702 пуди цикорію. 1860 граф Й. Млодецький збудував цукр. завод. Ще на поч. свого існування це було досить потужне підприємство. Воно розташовувалося на тер. 15 дес., складалося з низки 2–3-поверх. кам’яних корпусів, у яких були встановлені парові двигуни. З-д переробляв прес. способом 5760 т буряків за сезон, а після оснащення дифуз. батареєю — 14 тис. т. 1866 на ньому працювали 300, 1900 — 431 особа. 1861 засн. церк.-парафіял. школу, в якій 1875 навч. 33, 1900 — 126, 1917 — 163 дитини. На поч. 20 ст. також діяли 7 вітр. млинів і 5 кузень. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–28 — у складі Ківшоват., від 1928 — Таращан. р-нів; 1923–25 — Шевченків., 1925–30 — Білоцерків. округ; від 1932 — Київ. обл. На поч. 1930-х рр. відбувалися антиколгоспні й антирад. виступи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло 411 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 22 липня 1941 до 27 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювало 406 лучан, з них 207 загинули. 1941 і 1944 у боях за Л. загинули понад 100 рад. воїнів. Під час відступу нім. військовики зруйнували цукр. завод, а 1949 він знову став до ладу. 1995–2004 мав назву ВАТ «Лучан. цукр. завод», від 2004 — ТОВ «Цукр. завод “Лука”». На поч. 21 ст. потуж. з перероблення буряків становила 2,6 тис. т на добу, з виробництва цукру — 300 т на добу. Від 2008 не працює. На поч. 1860-х рр. мешкало 1410, 1900 — 2498, 1970 — 3920 осіб. Нині у Л. — заг.-осв. школа, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка, істор.-краєзн. музей, мед. амбулаторія; відділ. ощадбанку. На Сх. від села — заповідне урочище Турчине. Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Встановлено монумент воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — інж.-винахідник П. Чернець, співачка, засл. арт. РФ Ж. Копачевська, генерали рад. армії Я. Карпенко, М. Коваленко та М. Циган.

Літ.: Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005.

Л. О. Костенко, Д. М. Потеряйко, С. І. Ботвин