Лука
Визначення і загальна характеристика
ЛУКА́ — село Таращанського району Київської області. Знаходиться на межі з Богуслав. р-ном Київ. обл., за 140 км від обл. центру, за 17 км від райцентру та за 35 км від залізнич. ст. Ольшаниця. Площа 5,83 км2. За переписом насел. 2001, проживало 2570 осіб; станом на 2015 — 2340 осіб; переважно українці. Через Л. проходить автошлях Київ–Звенигородка. За однією з версій, село названо так тому, що лежить у долині (луці); за ін. — від козац. отамана Луки Мусієнка (у навколиш. лісах козац. ватажки здавна мали хутори). У Л. та її околицях знайдено знаряддя праці камʼяного віку, 15 бронз. браслетів скіф. часу, рим. монету 2 ст., скарб із 244-х праз. монет 14 ст. Село виникло наприкінці 16 — на поч. 17 ст. На той час воно входило до Білоцерків. староства. Від 2-ї пол. 17 ст. належало польс. магнатам Млодецьким. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні під керівництвом С. Палія, Полтав. битві 1709. Л. перебувала у складі Ківшоват. сотні (див. Ківшовата). Після 2-го поділу Польщі 1793 відійшла до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Таращан. пов. Київ. губ. У 1-й пол. 19 ст. була введена в експлуатацію цикорна ф-ка, яка 1845 виготовила 702 пуди цикорію. 1860 граф Й. Млодецький збудував цукр. завод. Ще на поч. свого існування це було досить потужне підприємство. Воно розташовувалося на тер. 15 дес., складалося з низки 2–3-поверх. камʼяних корпусів, у яких були встановлені парові двигуни. З-д переробляв прес. способом 5760 т буряків за сезон, а після оснащення дифуз. батареєю — 14 тис. т. 1866 на ньому працювали 300, 1900 — 431 особа. 1861 засн. церк.-парафіял. школу, в якій 1875 навч. 33, 1900 — 126, 1917 — 163 дитини. На поч. 20 ст. також діяли 7 вітр. млинів і 5 кузень. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–28 — у складі Ківшоват., від 1928 — Таращан. р-нів; 1923–25 — Шевченків., 1925–30 — Білоцерків. округ; від 1932 — Київ. обл. На поч. 1930-х рр. відбувалися антиколгоспні й антирад. виступи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло 411 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 22 липня 1941 до 27 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювало 406 лучан, з них 207 загинули. 1941 і 1944 у боях за Л. загинули понад 100 рад. воїнів. Під час відступу нім. військовики зруйнували цукр. завод, а 1949 він знову став до ладу. 1995–2004 мав назву ВАТ «Лучан. цукр. завод», від 2004 — ТОВ «Цукр. завод “Лука”». На поч. 21 ст. потуж. з перероблення буряків становила 2,6 тис. т на добу, з виробництва цукру — 300 т на добу. Від 2008 не працює. На поч. 1860-х рр. мешкало 1410, 1900 — 2498, 1970 — 3920 осіб. Нині у Л. — заг.-осв. школа, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка, істор.-краєзн. музей, мед. амбулаторія; відділ. ощадбанку. На Сх. від села — заповідне урочище Турчине. Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Встановлено монумент воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — інж.-винахідник П. Чернець, співачка, засл. арт. РФ Ж. Копачевська, генерали рад. армії Я. Карпенко, М. Коваленко та М. Циган.
Літ.: Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005.
Л. О. Костенко, Д. М. Потеряйко, С. І. Ботвин
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
