ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Лука-Мелешківська

ЛУКА́-МЕЛЕ́ШКІВСЬКА  — село Вінницького району Він­ницької області. Луко-Мелешків. сільс. раді підпорядк. села Прибузьке та Тютьки. Л.-М. зна­ходиться на р. Чапля (за кілька км, побл. Прибузького, впадає у Пів­денний Буг), за 4 км від Вінниці. Площа 10,64 км2. За переписом насел. 2001, у Л.-М. проживали 3597, у Прибузькому — 383, у Тюльках — 590 осіб; станом на 2015 у Л.-М. мешкали 4260 осіб; переважно українці. Через Л.-М. проходить Пд.-Зх. залізниця, роз­таш. полустанок Тюшки. Виявлено поселення пізньотрипіл. (в урочищах Загори та Сулимин) і передскіф. (8 — поч. 7 ст. до н. е.; ліворуч автошляху в смт Тиврів Вінн. обл.) часу, пізньоскіф. городище (9–4 ст. до н. е.; у Сабарів. лісі, пам’ятка археології нац. значення). Від 2-ї пол. 14 ст. навколишні землі перебували у володінні Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — Польщі. Село вперше згадується у писем. джерелах 2-ї пол. 16 ст. У червні 1564 луцький, брацлав. і вінн. староста князь Б. Корецький за Великим вінн. лісом на Великому шляху з Вінниці до Брацлава в урочищі Залісся надав у користування своєму слузі Я. Мелешку землі з Чорнишів. ставком. У наступ. місяці право власності було закріплене привілеєм польс. короля та великого князя литовського Зиґмунта ІІ Авґуста. За кілька років тут з’явилося с. Залісся. 1577–82 тимчасово ним володів шляхтич Я. Оришовський, який перейме­нував його на Луку. 1582 за судовим рішенням повернене ро­дині Мелешків. Бл. 1647 застав­ним власником села став шляхтич О. Янковський. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та Коліївщині. За Зборів. договором 1649 Лука увійшла до Вінн. сотні Кальниц. полку. Після Андрусів. перемир’я 1667 повернуто до складу Поль­щі. 1672–99 — під владою Осман. імперії. 1718 село успадкував нов­город. чашник В. Кшевський, тоді ж уперше у документах використано сучасну назву. 1740 за привілеєм короля Авґуста ІІІ село передано у власність новгород. хорунжого К. Іваницького, який був нащадком Мелешків по бічній лінії. 1766 село купив волин. мечник В.-Ю. Загурський (його нащадки були власниками до 1877), який спо­рудив фільварок і палац. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1793–97 — село Брацлав. намісництва; 1797–1925 — Поділ. губ.; 1797–1923 — Вінн. пов. Від кін. 18 ст. паралельно вживали назву Лука-Вінницька. 1799 мешкали 1044 особи, було 135 дворів, працювали 5 водяних млинів, цегел. завод і винокурня. У 1820-х рр. Ю.-К. Загурський заклав англ. парк (залишки збереглися донині), створив оранжерею та насадив багато плод. дерев. Він сприяв тому, щоб місц. селяни почали широко займатися садівництвом і овочівництвом. На поч. 1840-х рр. відкрито церк.-парафіял. школу, 1882 — однокласне (від 1913 — двокласне) нар. училище (донині збереглося його приміщення, зведене 1896). У пореформен. час жит. займалися землеробством, садівництвом (вирощували на продаж груші «глеки» та сливи, виготовляли також з них сухофрукти), чумацтвом, працювали на цукр. заводах і залізниці. 1862–75 — волос. центр. Від 1875 село підпорядковувалося Гавришів. волості. 1877–1908 Лука-Мелешків. маєток належав землевлас­никам Раллі, 1908–18 — контр-адміралу О. Гейдену. 1911 проживали 1062 чоловіки та 1038 жінок. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У цей період маєток був розграбований, а палац розібраний на буд. матеріал. Тоді ж у селі з’явилися сільс. споживче товариство й осередок товариства «Просвіта». 18 червня 1920 після відступу польс.-укр. війська остаточно встановлено більшов. владу. 1924 поряд з с.-г. артілями виникло й пром. кооп. товариство садівництва та городництва «Фрук­тотруд». 1930 розкуркулено 16 сі­мей. Під час голодомору 1932–33 померло понад 200 осіб. У лютому 1933 в селі відбувся по­каз. судовий процес над головою колгоспу М. Лащенком, чл. правління та ін. працівниками, яким дали різні терміни ув’яз­нення за «законом про 3 колоски». 1937–38 репресовано 29 мешканців села. Від 18 липня 1941 до 19 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Кілька лука-мелешківців були чл. Вінн. міської організації ОУН(б). Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни загинули 206 мешканців. У повоєнні роки місц. колгосп займався розведенням м’ясо-молоч. худоби, плод. розсадни­цтвом, вирощуванням зерн. і овоч. культур та кок-сагизу. 1969 його реорганізовано у радгосп, який підпорядковувався «Укр­садвинтресту». Нині на його базі працює с.-г. підприємство «Агра­на Фрут Лука», яке на пл. бл. 1 тис. га вирощує полуниці, малину, яблука, вишні та ін. Функціонують консервне («Надія-В»; засн. 1956 як цех Вінн. консерв. заводу) та м’ясопереробне («Ковбасков») підприємства. Здавна розробляють кар’єри з глиною, яка придатна для випалювання цегли. Один з них експлуатує Вінн. цегел. завод. Є невеликі поклади каолін. глини. В урочищах Городище та Струсів — значні ліс. масиви. У Л.-М. — заг.-осв. школа, дит. садок; Будинок куль­тури, кімната-музей історії села, б-ка, дит. школа мистецтв; терапевт. відділ. № 5 Вінн. центр. рай. лікарні. Діє дерев’яна одноверх. православна церква Преображення Господнього (зве­дена 1896, пам’ятка архітектури місц. значення). Є також реліг. громада євангел. християн-баптистів. Встановлено меморіал воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — поет, прозаїк, жур­наліст В. Губарець, архітектор, реставратор Л. Прибєга, учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу В. Баранюк. Тут у своєї сестри багато разів гостював історик, мистецтвознавець, церк. діяч, дійс. чл. НТШ Ю. Сіцінський. У селі минули шкіл. роки письменниці В. Гальянової; вчителював історик А. Зінченко, не­одноразово керував пед. практикою студентів-філологів літературознавець Б. Хоменко; похов. фізик П. Зузяк; нині мешкає поет, прозаїк, фахівець з лікар. рослин В. Шевчук.

Рекомендована література

  1. Лука-Мелешковская // Тр. Подол. епархіал. истор.-статист. комітета. Каменецъ-Подольскъ, 1893. Вып. 6;
  2. Лука-Мелешковская // Там само. 1901. Вып. 9;
  3. Шероцкий К. Художественное убранство украинского дома // Искусство въ Южной Россіи. 1914. № 3–4;
  4. Петренко О. С. Лука-Мелешківська: на­риси історії села. В., 1999;
  5. Лука-Мелешківська: сільська родовідна книга. В., 2013. Т. 1. Церковні метричні книги, дошлюбні опитування 1796–1870;
  6. Завальнюк К. В. Джерела з генеалогії Юхи­ма Сіцінського (1859–1937) у фондах Державного архіву Вінницької області // Архіви України. 2015. № 1.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2017
Том ЕСУ:
18
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
59086
Вплив статті на популяризацію знань:
314
Бібліографічний опис:

Лука-Мелешківська / О. С. Петренко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-59086.

Luka-Meleshkivska / O. S. Petrenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017. – Available at: https://esu.com.ua/article-59086.

Завантажити бібліографічний опис

Бірча
Населені пункти  |  Том 3  |  2004
С. Заброварний
Болехів
Населені пункти  |  Том 3  |  2023
Р. 3. Кобецький
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору