Лукасевич Ян-Леопольд
ЛУКАСЕ́ВИЧ Ян-Леопольд (21. 12. 1878, Львів — 13. 02. 1956, Дублін) — філософ, математик. Доктор математики та філософії (1902). Учень К. Твардовського. Закін. Львівський університет (1902). Працював у ньому: 1906–09 — приват-доцент, 1911–14 — надзвич. проф. з логіки та філософії. 1909–10 жив у м. Ґрац (Австрія), брав участь у семінарах А. Мейнонґа. Від 1915 — у Варшав. університеті: 1916–18 — директор Інституту філософії, 1920–39 — проф., від 1924 — почес. проф., завідувач кафедри філософії, 1922–23 та 1931–32 — ректор; 1919 — міністр освіти Польщі. Керував запровадженням польс. освіт.-наук. програми, яка мала замінити попередні рос., нім. й австрійську. Під час 2-ї світової війни — викладач підпіл. університету у Варшаві. Від 1944 — у Німеччині (воєнні поневіряння описав 1953 у автобіографії; посмертно видала дружина). Від 1945 — у Брюсселі. 1946–56 — завідувач кафедри матем. логіки Королів. Ірланд. академії (Дублін); викладав також в університет. коледжі Дубліна, королів університеті м. Белфаст і Манчестер. університеті (обидва — Велика Британія). Один із творців польс. матем. школи. Представник львів.-варшав. філос. школи. Наукові дослідження: матем. логіка, аналіт. філософія, методологія, історія філософії, логіки та філософії науки. Л. обґрунтував принципи логіч. дослідж. для досягнення науково точного аналізу філос. міркувань. Як прихильник логіч. плюралізму вважав, що різні логічні системи експлікують відмінні онтол. засади. Розробив першу систему багатознач. логіки та заг. логіки теорії ймовірностей; сконструював систему логіч. символіки, відомої як польс. нотація; побудував ряд аксіоматизацій для класич. пропозиціонал. числень. Тризначна логіка Л. постала з необхідності вирішити проблему детермінізму, яка в логіці вела до фаталізму. Л. увів «нейтральне» («можливе») значення істинності — середнє між істиною (1) і хибою (0), позначив «1/2». Його система логіки відома як система NC: осн. логічні операції — заперечення (N) та матеріал. імплікація (C). Л. розробив також чотиризначну, n-значні логічні системи. Його іменем названо скінченнозначні логіки (логіки Л.) і матричні алгебри.
Додаткові відомості
- Основні праці
- O zasadzie sprzeczności u Arystotelesa. Kraków, 1910; O logice trójwartościowej // Ruch Filozoficzny. 1920. № 9; Elementy logiki matematycznej. Warszawa, 1929; Z historii logiki zdań // Przegląd Filozoficzny. 1934. № 37; Aristotle’s Syllogistic from the Standpoint of Modern Formal Logic. Oxford, 1951; A System of Modal Logic // The J. of Computing Systems. 1953. № 1; Arithmetic and Modal Logic // Там само. 1954. № 1.