Лукасевич Ян-Леопольд

Визначення і загальна характеристика

ЛУКАСЕ́ВИЧ Ян-Леопольд (21. 12. 1878, Львів — 13. 02. 1956, Дублін) — філософ, математик. Доктор математики та філософії (1902). Учень К. Твардовського. Закін. Львівський університет (1902). Працював у ньому: 1906–09 — приват-доцент, 1911–14 — над­звич. проф. з логіки та філософії. 1909–10 жив у м. Ґрац (Австрія), брав участь у семінарах А. Мейнонґа. Від 1915 — у Варшав. університеті: 1916–18 — директор Ін­ституту філософії, 1920–39 — проф., від 1924 — почес. проф., завідувач кафедри філософії, 1922–23 та 1931–32 — ректор; 1919 — міністр освіти Польщі. Керував за­провадже­н­ням польс. освіт.-наук. про­грами, яка мала замінити попередні рос., нім. й ав­стрійську. Під час 2-ї світової вій­ни — викладач під­піл. університету у Варшаві. Від 1944 — у Німеч­чині (воєн­ні поневіря­н­ня описав 1953 у автобіо­графії; посмертно видала дружина). Від 1945 — у Брюс­селі. 1946–56 — завідувач кафедри матем. логіки Королів. Ірланд. академії (Дублін); викладав також в університет. коледжі Дубліна, королів університеті м. Белфаст і Манчестер. університеті (обидва — Велика Британія). Один із творців польс. матем. школи. Пред­ставник львів.-варшав. філос. школи. Наукові дослідже­н­ня: матем. логіка, аналіт. філософія, методологія, історія філософії, логіки та філософії науки. Л. об­ґрунтував принципи логіч. дослідж. для досягне­н­ня науково точного аналізу філос. міркувань. Як прихильник логіч. плюралізму вважав, що різні логічні системи екс­плікують від­мін­ні онтол. засади. Роз­робив першу систему багато­знач. логіки та заг. логіки теорії ймовірностей; сконструював систему логіч. символіки, ві­домої як польс. нотація; побудував ряд аксіоматизацій для класич. пропозиціонал. числень. Три­значна логіка Л. по­стала з необхідності вирішити про­блему детермінізму, яка в логіці вела до фаталізму. Л. увів «нейтральне» («можливе») значе­н­ня істин­ності — середнє між істиною (1) і хибою (0), по­значив «1/2». Його система логіки ві­дома як система NC: осн. логічні операції — заперече­н­ня (N) та матеріал. імплікація (C). Л. роз­робив також чотири­значну, n-значні логічні системи. Його іменем на­звано скінчен­но­значні логіки (логіки Л.) і матричні алгебри.

Пр.: O zasadzie sprzeczności u Arysto­telesa. Kraków, 1910; O logice trójwarto­ściowej // Ruch Filozoficzny. 1920. № 9; Elementy logiki matematycznej. Warsza­wa, 1929; Z historii logiki zdań // Przegląd Filozoficzny. 1934. № 37; Aristotleʼs Syllo­gistic from the Standpoint of Modern Formal Logic. Oxford, 1951; A System of Modal Logic // The J. of Computing Sys­tems. 1953. № 1; Arithmetic and Modal Logic // Там само. 1954. № 1.

А. Ф. Карась

Завантажити статтю