Лукач Симеон
ЛУ́КАЧ Симеон (07. 07. 1893, с. Старуня, нині Богородчан. р-ну Івано-Фр. обл. — 22. 08. 1964, там само) — церковний діяч УГКЦ. Закін. Коломий. гімназію (нині Івано-Фр. обл., 1913), Станіслав. духовну семінарію (нині Івано-Франківськ, 1919). У жовтні 1919 єпископом Григорієм Хомишиним рукопоклад. на священика. Від 1920 — викладач, від 1929 — проф. морал. богослов’я Станіслав. духов. семінарії. Навесні 1945 таємно висвяч. на єпископа. Після закриття семінарії у тому ж році повернувся у рідне село. Відмовився перейти у православ’я, таємно здійснював богослужіння у влас. помешканні. 26 жовтня 1949 заарешт., 2 лютого 1950 за звинуваченням у антирад. діяльності засудж. до 10-ти р. таборів. Покарання відбував у Краснояр. краї (РФ). 1955 звільнений. Написав кн. «Ложні пророки», розповсюджував самвидав. У липні 1962 заарешт. удруге й засудж. до 5-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Станіславі. 1964 звільнений через важку хворобу. У першій справі реабіліт. 1989, у другій — 1992. Беатифіков. 27 червня 2001 Папою Іваном-Павлом ІІ. 2003 затверджено й освячено ікону Блаженного Л. У рідному селі його ім’ям названо вулицю.
Завантажити статтю
Людина 
