Лукач Симеон

ЛУ́КАЧ Симеон (07. 07. 1893, с. Старуня, нині Богородчан. р-ну Іва­но-Фр. обл. — 22. 08. 1964, там само) — церковний діяч УГКЦ. Закін. Коломий. гімназію (нині Іва­но-Фр. обл., 1913), Станіслав. духовну семінарію (нині Івано-Франківськ, 1919). У жовтні 1919 єпис­копом Григорієм Хомишиним рукопоклад. на священика. Від 1920 — викладач, від 1929 — проф. морал. богословʼя Станіслав. духов. семінарії. Навесні 1945 таємно висвяч. на єпис­копа. Після закри­т­тя семінарії у тому ж році повернувся у рідне село. Від­мовився пере­йти у пра­вославʼя, таємно здійснював бо­гослужі­н­ня у влас. помешкан­ні. 26 жовтня 1949 заарешт., 2 лютого 1950 за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності засудж. до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­­бував у Краснояр. краї (РФ). 1955 звільнений. Написав кн. «Ложні пророки», роз­по­всюджував самвидав. У липні 1962 заарешт. удруге й засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Станіславі. 1964 звільнений через важку хворобу. У першій справі реабіліт. 1989, у другій — 1992. Беатифіков. 27 червня 2001 Папою Іваном-Павлом ІІ. 2003 затверджено й освячено ікону Блажен­ного Л. У рідному селі його імʼям на­звано вулицю.

Завантажити статтю