Лукашевич Антін

ЛУКАШЕ́ВИЧ Антін (18. 02. 1872, с. Бабин, нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. — 23. 05. 1936, Чернівці) — громадсько-політичний та освітній діяч. Брав участь у розбудові укр. шкільництва на Буковині, перед 1-ю світ. війною став дир. Крайової шкіл. ради. Був чл. укр. політ. партій і громад. організацій народов. спрямування, від народовців обирався депутатом Буковин. сейму (1907–11) та пар­ламенту Австро-Угорщини (1911–18). Віце-секр. крайового прав­ління Буковини, надвір. радник, папський шамбелян. Член Укр. гол. ради (1914) та Заг. укр. ради (1915), актив. чл. «Комітету для підпомоги буковин. збігцям» у Відні (1916–18). Улітку 1918 організував численні віча у селах Заставнів. пов. на підтримку вимоги до австр. уряду ратифікувати Берестей. мирний договір з Україною. У листопаді 1918 признач. повноваж. представником ЗУНР щодо перебрання справ у центр. установах у Відні, які стосуються ЗУНР (внутр. відносини, рільництво, фінанси, торгівля, громад. роботи). Співзасн. і актив. діяч Укр. нар. організації (1922), Укр. нар.-демократ. партії (1922–27), Укр. нац. партії (від 1927). Обирався депутатом сенату Румунії від аверескан. партії (1920) та від Укр. нар.-демократ. партії (1926–27). Намагався захищати там права українців у галузі освіти й культури, протестував проти румунізації укр. насел. та дискримінації укр. селянства в ході аграр. реформи на Буковині. Співавтор «Меморіалу про положення українців у Румунії», надісланого 7 липня 1927 Високій Раді Ліги Націй. Матеріально підтримував діяльність УГКЦ та укр. громад. установ на Буковині.

Завантажити статтю