ЛУКАШЕ́ВИЧ Антін (18. 02. 1872, с. Бабин, нині За­ставнів. р-ну Чернів. обл. — 23. 05. 1936, Чернівці) — громадсько-політичний та освітній діяч. Брав участь у роз­будові укр. шкільництва на Буковині, перед 1-ю світ. війною став дир. Кра­йової шкіл. ради. Був чл. укр. політ. партій і громад. організацій народов. спрямува­н­ня, від народовців обирався депутатом Буковин. сейму (1907–11) та пар­ламенту Австро-Угорщини (1911–18). Віце-секр. кра­йового прав­лі­н­ня Буковини, на­двір. радник, папський шамбелян. Член Укр. гол. ради (1914) та Заг. укр. ради (1915), актив. чл. «Комітету для під­помоги буковин. збігцям» у Відні (1916–18). Улітку 1918 організував числен­ні віча у селах За­ставнів. пов. на під­тримку вимоги до австр. уряду ратифікувати Берестей. мирний договір з Україною. У листопаді 1918 при­знач. повноваж. пред­ставником ЗУНР щодо пере­бра­н­ня справ у центр. установах у Відні, які стосуються ЗУНР (внутр. від­носини, рільництво, фінанси, торгівля, громад. роботи). Спів­засн. і актив. діяч Укр. нар. організації (1922), Укр. нар.-демократ. партії (1922–27), Укр. нац. партії (від 1927). Обирався депутатом сенату Румунії від аверескан. партії (1920) та від Укр. нар.-демократ. партії (1926–27). Намагався захищати там права українців у галузі освіти й культури, протестував проти румунізації укр. насел. та дис­кримінації укр. селянства в ході аграр. реформи на Буковині. Спів­автор «Меморіалу про положе­н­ня українців у Румунії», надісланого 7 липня 1927 Високій Раді Ліги Націй. Матеріально під­тримував діяльність УГКЦ та укр. громад. установ на Буковині.