Лукашівка

ЛУКАШІ́ВКА  — село Монастирищенського району Черкаської області. Лукашів. сільс. раді підпорядк. с. Тарасівка. Знаходиться на р. Юшка (притока Гірського Тікича, бас. Південного Бугу), за 270 км від обл. центру та за 25 км від райцентру і залізнич. ст. Монастирище. На Пн. Лукашів. сільс. рада межує з Клюків. (Тетіїв. р-ну Київ. обл.), на Зх. — з Юшківец., на Пд. Зх. — з Сабарів. (обидві — Оратів. р-ну Вінн. обл.) сільс. радами. Пл. Л. 3,61 км². За переписом насел. 2001, у Л. проживали 812 осіб, станом на 2015 — 681 особа; переважно українці. У Л. виявлено кілька курганів (ймовірно скіф. періоду та ямної культури) і залишки поселення давньорус. часу. За нар. переказами, назва села походить від першого поселенця козака Лукаша. Л. засн. у 2-й пол. 15 ст. побл. козац. сторож. поселення Юшківці. На той час ці землі вхо­дили до Великого князівства Литовського, а за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. Л. перебувала у складі Брацлав. воєводства. Від 2-ї пол. 16 ст. належала князям Чарторийським, які збудували тут замок. У 17 ст. неодноразово зазнавала руйнів. нападів татар. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, наприкінці 17 — на поч. 18 ст. — у повстаннях під керівництвом С. Палія, С. Самуся, З. Іскри й А. Абазина, 1734 — у гайдамац. русі, який очолював Верлан, 1768 — Коліївщині (тоді ж зруйновано замок Чарторийських). Після Андрусів. перемир’я 1667 Л. залишилася у межах Польщі. За 2-м поділом Польщі 1793 відійшла до Рос. імперії. 1793–1923 — містечко Липовец. пов.; 1793–1925 — Київ. губ. У 19 — на поч. 20 ст. існу­вала Лукашів. волость. 1854 М. Чар­торийська продала містечко княгині Г. Даховській. Згодом воно перейшло у власність Н. Мац­нєєвої. Тут здавна до серед. 20 ст. проживала значна євр. громада. У 1-й пол. 1860-х рр. мешкали по­над 1,6 тис. українців, 812 євреїв і 5 поляків; на поч. 1910-х рр. вже проживали бл. 4,5 тис. осіб, з них бл. 1,5 тис. євреїв. У остан. чв. 19 ст. діяли православна церква, синагога, євр. молитов. будинок, двічі на місяць збиралися ярмарки, працювали 2 водяних і 9 вітряних млини, шкіряний, 2 солодовен. і 1 винокур. заводи. 1910 від­крито однокласне училище. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у січні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1923–30 — село Уман. округи; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–27 — Цибулів., від 1927 — Монастирищен. р-нів. 1930 зру­йновано церкву Пресвятої Богородиці (зведена 1740). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 300 жертв), зазнали сталін. репресій. Під час 2-ї світової війни упродовж 22–30 липня 1941 через Л. проходила лінія фронту, а від 6 січня до 10 березня 1944 побл. неї — зовн. лінія оборони Корсунь-Шевченків. битви (див. Корсунь-Шевченківська операція). У селі та його околицях загинули багато рад. бійців, зокрема 27 січня 1944 в урочищі Божатарня — Герой Радянського Союзу Г. Бастраков. У визволенні Л. брав участь туркмен. поет А. Ковусов. Тут його пораненого врятувала одна із мешканок. У післявоєн. час він присвятив селу вірш. Від 30 липня 1941 до 6 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У травні 1942 бл. 500 лукашів. євреїв нацисти розстріляли у Попереч. яру побл. райцентру. Діяло рад. підпілля, учасником якого був й 11-річ. Л. Стратієвський (закатований у серпні 1943 гестапівцями, нині його іменем названо Лукашів. навч.-вихов. комплекс). На фронтах 2-ї світової війни воювали 210 лукашівців, з них 128 загинули. У Л. — навч.-вихов. комплекс; клуб; фельдшер.-акушер. пункт, будинок для осіб похилого віку. Діє реліг. громада УПЦ КП (у спорудженій 1998 церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яку освячував патріарх Філарет). Встановлено пам’ятник і мемор. плиту воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятні знаки жертвам голодомору та Г. Бастракову. Серед видат. уродженців — графік Н. Бо­гомольний. З Л. пов’язані життя та діяльність фізика, чл.-кор. НАНУ Б. Бублика.

Рекомендована література

1. Похилевич Л. Сказания о насе­ленных местностях Киевской губернии. К., 1864;
   Google Scholar Internet
2. Біла Церква, 2005;
   Google Scholar Internet
3. Дьячков И. Враг в Лукашевку не прошел // Сельс. жизнь. 1991, 7 мая;
   Google Scholar Internet
4. Волошенко І. Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області. Мона­стирище, 2003;
   Google Scholar Internet
5. Його ж. Їх було 897… Монастирище, 2005;
   Google Scholar Internet
6. Бойко Ф. Моє рідне село. Монастирище, 2007;
   Google Scholar Internet
7. Бойко Ф., Мукомела Л. Лихоліття. Лукашівка, 2007;
   Google Scholar Internet
8. Вони ж. Дорогою ціною. Лукашівка, 2008;
   Google Scholar Internet
9. Лісніченко Л. Дочекаємося євреїв, від­родимо село // Укр. газ. +. 2008, 18–31 груд.;
   Google Scholar Internet
10. Волошенко І., Бульба К. Куль­тура Монастирищини на тлі її загального розвитку. Монастирище, 2009.
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю