Лукашівка

ЛУКАШІ́ВКА — село Монастирищенського ра­йону Черкаської області. Лукашів. сільс. раді під­порядк. с. Тарасівка. Знаходиться на р. Юшка (притока Гірського Тікича, бас. Пів­ден­ного Бугу), за 270 км від обл. центру та за 25 км від райцентру і залізнич. ст. Монастирище. На Пн. Лукашів. сільс. рада межує з Клюків. (Тетіїв. р-ну Київ. обл.), на Зх. — з Юшківец., на Пд. Зх. — з Сабарів. (обидві — Оратів. р-ну Вінн. обл.) сільс. радами. Пл. Л. 3,61 км². За пере­писом насел. 2001, у Л. проживали 812 осіб, станом на 2015 — 681 особа; пере­важно українці. У Л. виявлено кілька курганів (ймовірно скіф. періоду та ямної культури) і залишки поселе­н­ня давньорус. часу. За нар. пере­казами, назва села походить від першого поселенця козака Лукаша. Л. засн. у 2-й пол. 15 ст. побл. козац. сторож. поселе­н­ня Юшківці. На той час ці землі вхо­дили до Великого князівства Литовського, а за Люблін. унією 1569 ві­ді­йшли до Польщі. Л. пере­бувала у складі Брацлав. воєводства. Від 2-ї пол. 16 ст. належала князям Чарторийським, які збудували тут замок. У 17 ст. неодноразово за­знавала руйнів. нападів татар. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, на­прикінці 17 — на поч. 18 ст. — у пов­ста­н­нях під керівництвом С. Палія, С. Самуся, З. Іскри й А. Абазина, 1734 — у гайдамац. русі, який очолював Верлан, 1768 — Коліївщині (тоді ж зруйновано замок Чарторийських). Після Андрусів. пере­мирʼя 1667 Л. залишилася у межах Польщі. За 2-м поділом Польщі 1793 ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1793–1923 — містечко Липовец. пов.; 1793–1925 — Київ. губ. У 19 — на поч. 20 ст. існу­вала Лукашів. волость. 1854 М. Чар­торийська продала містечко княгині Г. Даховській. Згодом воно пере­йшло у власність Н. Мац­нєєвої. Тут здавна до серед. 20 ст. проживала значна євр. громада. У 1-й пол. 1860-х рр. мешкали по­над 1,6 тис. українців, 812 євреїв і 5 поляків; на поч. 1910-х рр. вже проживали бл. 4,5 тис. осіб, з них бл. 1,5 тис. євреїв. У остан. чв. 19 ст. діяли православна церква, синагога, євр. молитов. будинок, двічі на місяць збиралися ярмарки, працювали 2 водяних і 9 вітряних млини, шкіряний, 2 солодовен. і 1 винокур. заводи. 1910 від­­крито однокласне училище. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у січні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1923–30 — село Уман. округи; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–27 — Цибулів., від 1927 — Монастирищен. р-нів. 1930 зру­йновано церкву Пресвятої Богородиці (зведена 1740). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 300 жертв), за­знали сталін. ре­пресій. Під час 2-ї світової війни упродовж 22–30 липня 1941 через Л. проходила лінія фронту, а від 6 січня до 10 березня 1944 побл. неї — зовн. лінія оборони Корсунь-Шевченків. битви (див. Корсунь-Шевченківська операція). У селі та його околицях загинули багато рад. бійців, зокрема 27 січня 1944 в ур­очищі Божатарня — Герой Радянського Союзу Г. Бастраков. У визволен­ні Л. брав участь турк­мен. поет А. Ковусов. Тут його пораненого врятувала одна із мешканок. У післявоєн. час він присвятив селу вірш. Від 30 липня 1941 до 6 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У травні 1942 бл. 500 лукашів. євреїв нацисти роз­стріляли у Попереч. яру побл. райцентру. Діяло рад. під­пі­л­ля, учасником якого був й 11-річ. Л. Стратієвський (закатований у серпні 1943 гестапівцями, нині його іменем на­звано Лукашів. навч.-вихов. комплекс). На фронтах 2-ї світової війни воювали 210 лукашівців, з них 128 загинули. У Л. — навч.-вихов. комплекс; клуб; фельдшер.-акушер. пункт, будинок для осіб похилого віку. Діє реліг. громада УПЦ КП (у спорудженій 1998 церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яку освячував патріарх Філарет). Встановлено памʼятник і мемор. плиту воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки жертвам голодомору та Г. Бастракову. Серед видат. уродженців — графік Н. Бо­гомольний. З Л. повʼязані життя та діяльність фізика, чл.-кор. НАНУ Б. Бублика.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю