ЛУ́КІВ Микола Володимирович (06. 01. 1949, с. Куманівці Хмільниц. р-ну Вінн. обл.) — поет. Член НСПУ (1975). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Літ. премії ім. М. Ос­тровського (1986), Між­нар. пре­мія ім. Г. Сковороди (1993), Всеукр. премія ім. В. Вернадсь­кого (1994), Літ.-мист. премії ім. С. Гулака-Артемовського (1999), ім. І. Нечуя-Левицького (2000). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2002, 2007). Закін. Київський університет (1973). Від­тоді — у Києві: завідувач від­ділу нарису та публіцистики у г. «Літературна Україна»; від 1984 — гол. ред. літ. ж. «Дні­про». Автор вірш. зб. «Ріка» (1973), «Шлях» (1976), «Політ» (1979), «Весняні дощі» (1981), «Отча земля» (1983), «Кущ осін­ньої калини» (1985), «Поезії» (1986), «Право на памʼять» (1987), «Стрибок з парашутом» (1988), «Мелодії для матері і коханої» (1991), «Росте черешня в мами на городі» (1994), «Не повертайтесь на круги своя», «Сади цвітуть під небесами» (обидві — 1998), «Доля і час» (2002), «Моя Україна» (2007), «Двоє в човні» (2009; усі — Київ). Поет тяжіє до соц.-філос., пейзаж. та інтим. лірики, епіч. осмисле­н­ня істор. минувшини українського народу і сучас. життя. На вірші Л. написано понад 300 пісень, найві­домішою з яких є «Росте черешня в мами на городі». Член екол. екс­педиції по Дні­пру та Волзі (1988–89), Дунаю (1990).