ЛУКІ́Н Володимир Петрович (26. 07. 1916, м. Курськ, Росія — 10. 05. 1952, там само) — військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. В армії від 1937. Закін. курси удосконале­н­ня команд. складу (1941), від­тоді — на фронті. Від­значився у вересні 1943 як командир стрілец. баталь­йону 818-го стрілец. полку під час форсува­н­ня Дні­пра побл. с. Сошинівка Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл. (нині затоплене Дні­продзержин. водо­сховищем). Після вій­ни продовжив службу в армії. Від жовтня 1945 — капітан у від­ставці. Мешкав у Курську, працював у міліції ін­спектором карного роз­шуку. Загинув під час затрима­н­ня кримінал. злочинця. У рідному місті встановлено погру­д­дя Л., на будівлі школи, де він навч. — мемор. дошку.