ЛУКІ́Н Олександр Юхимович (05. 02. 1940, Харків) — геолог, літолог. Син Ю. Лукіна. Доктор геолого-мінералогічних наук (1990), академік НАНУ (2012). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1991), премія ім. В. Вернадського НАНУ (2001). Закін. Харків. університет (1962). Працював 1962–91 та 2003–12 в Укр. геол.-розв. ін­ституті: 2003–12 — директор Черніг. від­діл.; від 1991 — в Ін­ституті геол. наук НАНУ (Київ): 1991–96 — зав. лаб. про­блем нафтогазонос­ності великих глибин, 1996–2003 — завідувач від­ділу літології нафтогазонос. та рудонос. формацій, від 2003 — гол. н. с. До фундам. наук. дослідж. Л. належать: роз­робле­н­ня основ літогеодинам. аналізу; виявле­н­ня низки нових особливостей геол. складу, літології і палеогео­графії, нафтогазоносності, а також соленосності, бокситоносності, гідротермал. рудоносності Дні­пров.-Донец. авлакогену; від­кри­т­тя унікал. за потужностями пере­хід. шарів на межах девону та карбону, турне та візе Дні­пров.-Донец. западини та об­ґрунтува­н­ня звʼяз­ку з ними самост. нафтогазонос. комплексів; ви­значе­н­ня нових стратигр. рівнів накопиче­н­ня гідрокарбопелітів, роз­кри­т­тя їхньої ролі в нафтогазонакопичен­ні; роз­робле­н­ня принципово нової системно-про­гноз. класифікації пасток вуглеводнів із виділе­н­ням їхніх нових морфогенет. типів; роз­робле­н­ня теор. основ закономірностей екранува­н­ня вуглеводневих скупчень і їхньої фазово-геохім. диференціації; установле­н­ня гіпоген­но-алогенет. метасомат. природи вторин. колекторів на великих глибинах; від­кри­т­тя інʼєкцій. упроваджень глибин. вуглеводнево-полімінерал. речовини в тріщинах природ. гідророзриву порід нафтогазонос. комплексів глибокого заляга­н­ня; установле­н­ня залежності між ізотоп. складом водню різних сортів нафти (конденсатів) та геодинаміч. умовами нафтогазонакопиче­н­ня; об­ґрунтува­н­ня геосинергет. концепції походже­н­ня нафти й газу. Ви­вчав літологію та нафтогазоносність Середньоширот. При­обʼя, Тимано-Печор. провінції, Зх. Уралу, різних р-нів Сх.-європ. платформи. У складі автор. колективів брав участь у скла­дан­ні «Карты зон размещения вы­­клы­нивания кол­лекторов и ри­­фовых комплексов в европейс­кой части СССР» (1978) та «Па­­леогеомор­фологического атласа СССР» (1983; обидві — Ленін­град).