ЛУКІ́Н Юхим Юдович (25. 09(08. 10). 1904, м. Новогеоргіївськ Херсон. губ., нині затопл. водами Кременчуц. водо­сховища — 22. 11. 1999, Харків) — зоолог, гідробіо­лог, еколог. Батько О. Лукіна. Доктор біо­логічних наук (1942), професор (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. ІНО (1926), де й працював до 1929. У 1929–37 — старший науковий спів­робітник сектору теорії еволюції та генетики Зоол.-біол. ін­ституту при Харків. університеті; 1937–83 — завідувач кафедри зоології та дарвінізму Харків. зоовет. ін­ституту (з пере­рвою; створив при ньому зоол. музей); 1942–44 — проф., завідувач кафедри заг. зоології Томського університету (РФ); 1944–48 — проф., завідувач кафедри гідробіо­логії Харків. університету. Наукові дослідже­н­ня із зоології без­хребетних, гідробіо­логії, теорії еволюції. Ви­вчав фауну водяних кліщів, екологію, систематику, філогенію й еволюцію пʼявок Палеарктики, походже­н­ня та чин­ники еволюції прісновод. фауни, геогр. закономірності мінливості організмів і внутр.-видової диференціації, умови виникне­н­ня ароморфозів, етапи про­гресив. еволюції та заг. пита­н­ня філогенії. Сформулював принцип заміни не­спадк. змін (феноадаптацій) спадковими (геноадаптаціями) в процесі орган. еволюції з по­гляду природ. добору. Один із зачинателів гідробіол. моніторингу сан.-біол. стану природ. і штуч. континентал. водойм. Праці Л. з тео­рії еволюції ві­діграли вагому роль у боротьбі з ламаркізмом та ін. антидарвініст. по­глядами. За­знав пере­слідувань у роки лисенківщини та боротьби з космополітизмом. Здійснив низку екс­педицій, зокрема у Сибір, Закавказ­зя, Середню Азію. Автор під­ручника «Зоология» (Мос­ква, 1961; 1981; 1989), роз­ділів про пʼявок у вид. «Фауна Украї­ни» (т. 30, К., 1962), «Фауна прес­ных и солоноватых водоемов» (т. 1, Ленин­град, 1975).