Луковиця

ЛУ́КОВИЦЯ  — село Глибоцького району Чернівецької області. Луковиц. сільс. раді підпорядк. с. Кут і х. Фундоя. Знаходиться на р. Кордун (впадає за 4 км від села у Прут), за 40 км від райцентру та за 10 км від залізнич. ст. Чернівці-Південна. Площа 3 км². За переписом 2001, насел. складало 1412 осіб, станом на 2015 — 1308 осіб (українців — 93 %, молдован — 3 %, румунів — 3 %, росіян — 1 %). У Л. та її околицях виявлено поселення голіград., карпат. курганів, трипіл., лукашів., праз. типу, Лука-Райковец. культур. За нар. переказами, назва села походить від його власника Луки. Вперше згадується у писем. джерелах 1488. До 1774 Л. — під владою Молдов. князівства, яке перебувало у васал. залежності від Осман. імперії. Відтоді — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1892 відкрито школу. 1918–40 та 1941–44 — у складі Румунії, 1940–41 та від 1944 — УРСР. Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок, лікар. амбулаторія. Функціонує фольк­лорно-етногр. колектив «Буковина» (від 1995). Реліг. громади: УПЦ МП, п’ятидесятників. Пам’ятка архітектури заг.-держ. значення 18 ст. — дерев’яна Дмитрів. церква (1757) з кам’яною брамою та дзвіницею. Луковиц. церква є яскравим зразком будівель архаїч. безкупол. хатнього типу. Вона тризрубна, з п’яти­­гран. у плані апсидою, квадрат. навою та рівним їй за шириною п’ятигран. бабинцем. Бабинець перекритий низьким зрізаним чотиригран. пірамідал. верхом, апсида — восьмигран., нава — восьмигран. з заломом. Зовні перекриття сховані під високим, майже вдвічі вищим від зрубів, чотирисхилим, вкритим гонтом дахом. Винесення даху підтримують ступінчаті кронштейни, утворені випущеннями колод верх. вінців зрубів. Внутр. приміщення об’єднуються фігур. арками-вирізами. Обштукатурена прямокутна в плані брама з дзвіницею з’єднана з огорожею. У першому ярусі посере­дині облаштовано наскріз. прохід, у другому — 3 арки. Встановлено погруддя Т. Шевченка, па­­м’ятник «Мати Вітчизна». Серед видат. уродженців — ботанік, чл.-кор. Румун. АН М. Гушуляк. У Л. тривалий час учителював письменник Д. Макогон. Тут минуло дитинство його дочки — письменниці Ірини Вільде. 1953 у Львові вийшла збірка її творів «Нова Луковиця». У селі зберігся будинок, в якому мешкала родина Макогонів.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю