ЛУ́КОВИЦЯ — село Глибоцького ра­йону Чернівецької області. Луковиц. сільс. раді під­порядк. с. Кут і х. Фундоя. Знаходиться на р. Кордун (впадає за 4 км від села у Прут), за 40 км від райцентру та за 10 км від залізнич. ст. Чернівці-Пів­ден­на. Площа 3 км2. За пере­писом 2001, насел. складало 1412 осіб, станом на 2015 — 1308 осіб (українців — 93 %, молдован — 3 %, румунів — 3 %, росіян — 1 %). У Л. та її околицях виявлено поселе­н­ня голі­град., карпат. курганів, трипіл., лукашів., праз. типу, Лука-Райковец. культур. За нар. пере­казами, назва села походить від його власника Луки. Вперше згадується у писем. джерелах 1488. До 1774 Л. — під владою Молдов. князівства, яке пере­бувало у васал. залежності від Осман. імперії. Від­тоді — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1892 від­крито школу. 1918–40 та 1941–44 — у складі Румунії, 1940–41 та від 1944 — УРСР. Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок, лікар. амбулаторія. Функціонує фольк­лорно-етногр. колектив «Буковина» (від 1995). Реліг. громади: УПЦ МП, пʼятидесятників. Памʼятка архітектури заг.-держ. значе­н­ня 18 ст. — деревʼяна Дмитрів. церква (1757) з камʼяною брамою та дзвіницею. Луковиц. церква є яскравим зразком будівель архаїч. без­купол. хатнього типу. Вона тризрубна, з пʼяти­­­гран. у плані апсидою, квадрат. навою та рівним їй за шириною пʼяти­гран. бабинцем. Бабинець пере­критий низьким зрізаним чотири­гран. пірамідал. верхом, апсида — восьми­гран., нава — восьми­гран. з заломом. Зовні пере­кри­т­тя сховані під високим, майже вдвічі вищим від зрубів, чотири­схилим, вкритим гонтом дахом. Винесе­н­ня даху під­тримують ступінчаті кронштейни, утворені випуще­н­нями колод верх. вінців зрубів. Внутр. приміще­н­ня обʼ­єд­нуються фігур. арками-вирізами. Обштукатурена прямокутна в плані брама з дзвіницею зʼ­єд­нана з огорожею. У першому ярусі посере­дині облаштовано наскріз. прохід, у другому — 3 арки. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, па­­мʼятник «Мати Вітчизна». Серед видат. уродженців — ботанік, чл.-кор. Румун. АН М. Гушуляк. У Л. тривалий час учителював письмен­ник Д. Макогон. Тут минуло дитинство його дочки — письмен­ниці Ірини Вільде. 1953 у Львові ви­йшла збірка її творів «Нова Луковиця». У селі зберігся будинок, в якому мешкала родина Макогонів.