Луковище
ЛУКО́ВИЩЕ — село Рогатинського району Івано-Франківської області. Підпорядк. Підгородян. сільс. раді. Знаходиться у межах Рогатин. Опілля, на р. Веснянка (притока Гнилої Липи, бас. Дністра), за 68 км від обл. центру, за 7 км від райцентру та залізнич. ст. Рогатин. Площа 8,47 км². За переписом насел. 2001, проживали 66 осіб; станом на 2016 — 49 осіб; українці. У дорад. період село мало назву Голодівка. Побл. нього — пам’ятки археології нац. значення (від 2009): городище Л.-1 (пн. окраїна, урочище Городище), городище-укриття Л.-2 (пд.-зх. окраїна), поселення Л.-3 (сх. окраїна, урочище Стави) і Л.-5 (урочище Під Горою) та курган. могильник Л.-4 (за 0,5 км на Зх., урочище Могилки). Археол. дані дають підстави твердити про існування слов’ян. (ймовірно хорват., 9–10 ст.) і руського (12–13 ст.) міських центрів. Пам’ятки також відомі під назвами: Луковиц. городище-2, Голодів. городище-2, Городище в урочищі Кранофанта, Підгороддя-3, Голодівка. Городища великі за розмірами — займають тер. у декілька десятків гектарів, мають характерну для галиц. міст оборонну систему з багатьох рядів валів і ровів. Осн. городище розташ. побл. кар’єру, тому поступово знищується. Ін. городище розміщене на сусід. пагорбі під назвою Кранофанта. Припускають, що городище Л.-1 було одним зі знач. центрів регіону. Навколо були менші за розмірами, але також добре укріплені міста-супутники. На межі 1-го та 2-го тис. міста занепали, очевидно, в результаті війн з Руссю. Після встановлення влади Ростиславичів в 11 ст. гради частково відбудували. Пізніше осн. поселення перенесли на місце сучас. Рогатина. Від кін. 14 ст. навколишні землі перебували під владою Польщі. Тривалий час ними володіли шляхтичі Рогатинські (до 1443). Здавна тут були розвинені різноманітні ремесла та торгівля. Жит. брали участь у повстанні Мухи 1490–92 та Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщини); 1918 — ЗУНР; від 1919 — знову Польщі; від 1939 — УРСР. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині у Л. працює фермер. госп-во. Є православна капличка.
Завантажити статтю
