ЛУКО́ВСЬКИЙ Іван Олександрович (24. 09. 1935, с. Косяківка Таращан. р-ну Київ. обл. — 15. 05. 2024, Київ) — математик, фахівець у галузі механіки. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1981), академік НАНУ (2000). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983), премії ім. М. Янгеля (1981), ім. М. Крилова (2001) та ім. М. Боголюбова (2006) НАНУ. Заслужений діяч науки і техніки України (2005). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закiн. Київ. університет (1959), де 1992–97 за сумісництвом й викладав. Від 1959 працював в Iн­ститутi математики НАНУ (Київ): 1969–88 — за­ступник директора з наукової роботи, водночас від 1976 — завідувач від­ділу динаміки та стійкості багатовимір. систем. Від 1983 — за­ступник академік-секр. Від­діл. математики НАНУ. У працях Л. створ. нелінійні матем. моделі динаміки твердих і деформів. тіл з порожнинами, частково заповненими рідиною; роз­винено варіац. принципи в задачах механіки суціл. середовища; роз­роблено методи роз­вʼязува­н­ня ліній. і неліній. кра­йових задач гідродинаміки, що належать до т. зв. задач з вільними границями, та спец. класів задач на власні значе­н­ня з параметром у гранич. умовах. З його імʼям повʼязане формува­н­ня в Україні нового напряму матем. фізики — неліній. теорії взаємодії твердих і пруж. тіл з рідиною, яка знаходиться в їхніх порожнинах. У 1990-х рр. разом зі своїми учнями започаткував пер­спектив. наук. напрям — нелінійну динаміку обмеженого обʼєму рідини з вільною поверх­нею в умовах слабких гравітац., вібрац. і акуст. полів. Тут сформульовано нові типи кра­йових задач з вільними границями та повʼязані з ними варіац. принципи, побудовано на­ближені варіац. алгоритми їх роз­вʼязува­н­ня; вперше теоретично об­ґрунтовано деякі нелінійні фіз. явища, повʼязані зі стійкістю вільної поверх­ні рідини, з втратою суцільності рідини в невагомості, з транс­­портува­н­ням рідини в невагомості за допомогою сил акуст. природи. Зробив знач. внесок у роз­виток віт­чизн. ракетобудува­н­ня. Дослідже­н­ня ученого у галузі матем. фізики до­зволили побудувати для ви­вче­н­ня про­блем динаміки ракет ефективні скінчен­новимірні матем. моделі у ви­гляді систем нелінійних звичай. диференціал. рівнянь, що враховують взаємодію корпусу ракет з рідин. паливом у баках склад. геом. форми. Л. зна­йшов принципове виріше­н­ня однієї з найважливіших для ракетно-косміч. техніки проб­ле­ми — забезпече­н­ня стійкості руху та керованості ракети з врахува­н­ням пруж. попереч. коливань корпусу та рідин. наповне­н­ня її баків.