Луковський Іван Олександрович

ЛУКО́ВСЬКИЙ Іван Олександрович (24. 09. 1935, с. Косяківка Таращан. р-ну Київ. обл. — 15. 05. 2024, Київ) — математик, фахівець у галузі механіки. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1981), академік НАНУ (2000). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983), премії ім. М. Янгеля (1981), ім. М. Крилова (2001) та ім. М. Боголюбова (2006) НАНУ. Заслужений діяч науки і техніки України (2005). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закiн. Київ. університет (1959), де 1992–97 за сумісн. й викладав. Від 1959 працював в Iнститутi математики НАНУ (Київ): 1969–88 — заступник директора з наукової роботи, водночас від 1976 — завідувач відділу динаміки та стійкості багатовимір. систем. Від 1983 — заступник академік-секр. Відділ. математики НАНУ. У працях Л. створ. нелінійні матем. моделі динаміки твердих і деформів. тіл з порожнинами, частково заповненими рідиною; розвинено варіац. принципи в задачах механіки суціл. середовища; розроблено методи розв’язування ліній. і неліній. крайових задач гідродинаміки, що належать до т. зв. задач з вільними границями, та спец. класів задач на власні значення з параметром у гранич. умовах. З його ім’ям пов’язане формування в Україні нового напряму матем. фізики — неліній. теорії взаємодії твердих і пруж. тіл з рідиною, яка знаходиться в їхніх порожнинах. У 1990-х рр. разом зі своїми учнями започаткував перспектив. наук. напрям — нелінійну динаміку обмеженого об’єму рідини з вільною поверхнею в умовах слабких гравітац., вібрац. і акуст. полів. Тут сформульовано нові типи крайових задач з вільними границями та пов’язані з ними варіац. принципи, побудовано наближені варіац. алгоритми їх розв’язування; вперше теоретично обґрунтовано деякі нелінійні фіз. явища, пов’язані зі стійкістю вільної поверхні рідини, з втратою суцільності рідини в невагомості, з транс­портуванням рідини в невагомості за допомогою сил акуст. природи. Зробив знач. внесок у розвиток віт­чизн. ракетобудування. Дослідження ученого у галузі матем. фізики дозволили побудувати для вивчення проблем динаміки ракет ефективні скінченновимірні матем. моделі у вигляді систем нелінійних звичай. диференціал. рівнянь, що враховують взаємодію корпусу ракет з рідин. паливом у баках склад. геом. форми. Л. знайшов принципове вирішення однієї з найважливіших для ракетно-косміч. техніки проб­ле­ми — забезпечення стійкості руху та керованості ракети з врахуванням пруж. попереч. коливань корпусу та рідин. наповнення її баків.

Завантажити статтю