Лукомський Георгій Крискентійович
ЛУКО́МСЬКИЙ Георгій Крискентійович (02(14). 03. 1884, м. Калуга, Росія – 05. 03. 1952, м. Ніцца, Франція) – мистецтвознавець, архітектор, художник. Брат В. Лукомського. Його батько, збіднілий дворянин Поділ. губ., за сімей. переказами, походив з роду Гедиміновичів. Премії Ш. Блана Франц. академії (1933) та Prix Bailly (1955). Закін. архіт. відділ. Казан. худож. школи (Татарстан, Росія; 1903). Відтоді навч. з перервами у С.-Петербур. АМ, 1907–08 – у Строганов. училищі та студії К. Юона в Москві. 1905–07 мандрував Зх. Європою (зокрема Францією, Італією, Швейцарією, Німеччиною, Польщею), де вивчав старовинну арх-ру. Від поч. 20 ст. з наук. метою часто приїжджав в Україну. 1915 отримав звання художника-архітектора в АМ і став чл. Археол. інституту в Петрограді (нині С.-Петербург). У петрогр. період життя (1908–18) співпрацював з місц. мист. журналами, готував архіт. путівники Росією та Зх. Європою, виконував архіт. замальовки, екслібриси, займався книжк. графікою. Був учасником мистецьких виставок у Петрограді, Брюсселі, Парижі, Києві, Одесі. Після Лютн. революції 1917 – чл. Особливої наради у справах мистецтв, Всерос. колегії у справах музеїв, кер. комісії з реставрації пам’яток Царського Села. Від 1918 – голова архіт. відділу при Всеукр. комітеті охорони пам’яток історії та старовини, виконував опис будівель у Києві. 1919 брав участь в організації Київ. музею Б. і В. Ханенків (обіймав посаду гол. хранителя, уклав його каталог). Водночас викладав в Університеті св. Володимира та Київ. археол. інституті. Надрукував значну кількість праць з історії укр. архітектури доби класицизму й ампіру, активно виступав як критик щодо сучас. забудови Києва та ін. укр. міст у «Трудах Всероссийского съезда художников», ж. «В мире исскуств» («Новое строительство Киева, Одессы, Харькова», 1910, № 1–3), «Аполлон» («Украинское барокко», 1911, № 2; «Всероссийская выставка в Киеве», № 7; «О новом строительстве в Киеве», № 8; обидві – 1913), «Старые годы» («Вишневецкий замок, его история и описание», № 3; «Несколько памятников архитектуры в Козельце», № 95; обидві – 1912), «Зодчий» («О новом и старом Киеве», 1913, № 48), «Исскуство в Южной России» («Волынская старина: описание памятников старинной архитектуры», «По поводу имени “Украинский стиль”» та «О новом киевском строительстве», 1913, № 7–8), «Столица и усадьба» («Пануровка. Имение И. М. Миклашевского», № 4; «Два таинственных дворца Разумовских», № 16–17; «Очкино Новгород-Северского уезда Черниговской губ.», № 21; «Сокоринцы Прилукского уезда Полтавской губ., имение графини Е. П. Ламадорф-Галаган», № 24; усі – 1914; «Стольное Сосницкого уезда Черниговской губ.», 1915, № 35; «Котовка Екатеринославской губ.»; «Селезневка Екатеринославской губ.»; обидві – № 51; «Михайловка Лебединского уезда Харьковской губ.», № 56; «Должик. Усадьба кн. С. Д. Голицына – Харьковской губернии и уезда», № 67; усі – 1916). Негативно ставився до стилів модерну та раціоналізму, підкреслено обстоював погляди аристократич. суспільства, критикував усе, що було пов’язане з нар. культурою. Альтернатив. напрямом вважав укр. бароко, розробив кілька проектів у формах цього стилю, зокрема й Київ. училища художньо-друкар. справи на Липках («К проекту художественно-ремесленной школы печатного дела» // «Исскуство в Южной России», 1913, № 7). У жовтні 1919 виїхав до Ялти (нині АР Крим). Весною 1920 емігрував до Стамбула, звідти – до Венеції, потім – до Берліна. Від 1924 – у Парижі, де був секр. групи об’єдн. «Світ мистецтва». Від 1940 – у Лондоні, після 2-ї світової війни часто приїздив у Францію. Друкувався в емігрант. вид. «Жар-птица», «Накануне», «Последние новости», а також мист. ж. «Apollo», «The Studio», «Emporium», «Beaux-Arts», «Renaissance». Деякі його матеріали вийшли у рад. вид. «Среди коллекционеров», «Жизнь искусства», «Красная панорама». Художні твори Л. зберігаються у музеях України, Італії, Німеччини та ін. країн.
Пр.: О прошлом и современном состоянии провинциальной архитектуры России. С.-Петербург, 1912; О древнерусском зодчестве Чернигова. С.-Петербург, 1912; Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. С.-Петербург, 1912; Галиция в ее старине: Очерки по истории архитектуры 12–17 вв. Петроград, 1915; Луцкий замок. Петроград, 1917; Хм., 2013; Старинные усадьбы Харьковской губернии. Петроград, 1917; Х., 2005; Нарбут, его жизнь и искусство. Берлин, 1923; Киев. Церковная архитектура 11–19 вв. Византийское зодчество. Украинское барокко. Мюнхен, 1923; К., 1999; Музей Ханенко. Париж, 1925; Задача русского искусства за пределами СССР. Париж, 1925; L’art dans le Russie des Soviets. Paris, 1925; Kiev, la ville sainte de Russie. Paris, 1929; History of Modern Russian Painting. 1840–1940. London, 1945.
Літ.: R. G. Caezini. Giorgio Lukomski. Milano, 1923; Мозолевський І. Виставка рисунків артиста-архітектора Ю. Лукомського // Укр. вісті. 1926. № 8; Голлербах Э. Г. К. Лукомский. Казань, 1927; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999; Пацеля О. Георгій Лукомський – мистецтвознавець і художник // ОМ. 2004. № 4.
В. І. Тимофієнко, А. І. Шушківський
Основні праці
О прошлом и современном состоянии провинциальной архитектуры России. С.-Петербург, 1912; О древнерусском зодчестве Чернигова. С.-Петербург, 1912; Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. С.-Петербург, 1912; Галиция в ее старине: Очерки по истории архитектуры 12–17 вв. Петроград, 1915; Луцкий замок. Петроград, 1917; Хм., 2013; Старинные усадьбы Харьковской губернии. Петроград, 1917; Х., 2005; Нарбут, его жизнь и искусство. Берлин, 1923; Киев. Церковная архитектура 11–19 вв. Византийское зодчество. Украинское барокко. Мюнхен, 1923; К., 1999; Музей Ханенко. Париж, 1925; Задача русского искусства за пределами СССР. Париж, 1925; L’art dans le Russie des Soviets. Paris, 1925; Kiev, la ville sainte de Russie. Paris, 1929; History of Modern Russian Painting. 1840–1940. London, 1945.
Рекомендована література
- R. G. Caezini. Giorgio Lukomski. Milano, 1923;
- Мозолевський І. Виставка рисунків артиста-архітектора Ю. Лукомського // Укр. вісті. 1926. № 8;
- Голлербах Э. Г. К. Лукомский. Казань, 1927;
- Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999;
- Пацеля О. Георгій Лукомський – мистецтвознавець і художник // ОМ. 2004. № 4.