ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Лукомський Георгій Крискентійович

ЛУКО́МСЬКИЙ Георгій Крискентійович (02(14). 03. 1884, м. Калуга, Росія – 05. 03. 1952, м. Ніцца, Франція) – мистецтвознавець, архітектор, художник. Брат В. Лукомського. Його батько, збіднілий дворянин Поділ. губ., за сімей. переказами, походив з роду Гедиміновичів. Премії Ш. Блана Франц. академії (1933) та Prix Bailly (1955). Закін. архіт. відділ. Казан. худож. школи (Татарстан, Росія; 1903). Відтоді навч. з перервами у С.-Петербур. АМ, 1907–08 – у Строганов. училищі та студії К. Юона в Москві. 1905–07 мандрував Зх. Європою (зокрема Францією, Італією, Швейцарією, Німеччиною, Польщею), де вивчав старовинну арх-ру. Від поч. 20 ст. з наук. метою часто приїжджав в Україну. 1915 отримав звання художника-архітектора в АМ і став чл. Археол. інституту в Петрограді (нині С.-Петербург). У петрогр. період життя (1908–18) співпрацював з місц. мист. журналами, готував архіт. путівники Росією та Зх. Європою, виконував архіт. замальовки, екслібриси, займався книжк. графікою. Був учасником мистецьких виставок у Петрограді, Брюсселі, Парижі, Києві, Одесі. Після Лютн. революції 1917 – чл. Особливої наради у справах мистецтв, Всерос. колегії у справах музеїв, кер. комісії з реставрації пам’яток Царського Села. Від 1918 – голо­­ва архіт. відділу при Всеукр. комітеті охорони пам’яток історії та старовини, виконував опис будівель у Києві. 1919 брав участь в організації Київ. музею Б. і В. Ханенків (обіймав посаду гол. хранителя, уклав його каталог). Водночас викладав в Університеті св. Володимира та Київ. археол. інституті. На­­друкував значну кількість праць з історії укр. архітектури доби класицизму й ампіру, активно виступав як критик щодо сучас. забудови Києва та ін. укр. міст у «Трудах Всероссийского съезда художников», ж. «В мире исскуств» («Новое строительство Ки­ева, Одессы, Харькова», 1910, № 1–3), «Аполлон» («Украинское барокко», 1911, № 2; «Всероссийская выставка в Киеве», № 7; «О новом строительстве в Киеве», № 8; обидві – 1913), «Старые годы» («Вишневецкий замок, его история и описание», № 3; «Несколько памятников архитек­­ту­­ры в Козельце», № 95; обидві – 1912), «Зодчий» («О новом и старом Киеве», 1913, № 48), «Исскуство в Южной России» («Волынская старина: описание памятников старинной архитектуры», «По поводу имени “Украинский стиль”» та «О новом киевском строительстве», 1913, № 7–8), «Столица и усадьба» («Пануровка. Имение И. М. Миклашевского», № 4; «Два таинственных дворца Разумовских», № 16–17; «Очкино Новгород-Северского уезда Черниговской губ.», № 21; «Сокоринцы Прилукского уезда Полтавской губ., имение графини Е. П. Ламадорф-Галаган», № 24; усі – 1914; «Стольное Сосницкого уезда Чер­­ниговской губ.», 1915, № 35; «Котовка Екатеринославской губ.»; «Селезневка Екатеринославской губ.»; обидві – № 51; «Михайловка Лебединского уезда Харьковской губ.», № 56; «Должик. Усадьба кн. С. Д. Голицына – Харьковской губернии и уезда», № 67; усі – 1916). Негативно ставився до стилів модерну та раціоналізму, підкреслено обстоював погляди аристократич. суспільства, критикував усе, що було пов’язане з нар. культурою. Альтернатив. напрямом вважав укр. бароко, розробив кілька проектів у формах цього стилю, зокрема й Київ. училища художньо-друкар. справи на Липках («К проекту художественно-ремесленной школы печатного дела» // «Исскуство в Юж­ной России», 1913, № 7). У жовтні 1919 виїхав до Ялти (нині АР Крим). Весною 1920 емігрував до Стамбула, звідти – до Венеції, потім – до Берліна. Від 1924 – у Парижі, де був секр. групи об’єдн. «Світ мистецтва». Від 1940 – у Лондоні, після 2-ї світової війни часто приїздив у Францію. Друкувався в емігрант. вид. «Жар-птица», «Накануне», «Последние новости», а також мист. ж. «Apol­­lo», «The Studio», «Emporium», «Beaux-Arts», «Renaissance». Деякі його матеріали вийшли у рад. вид. «Среди коллекционеров», «Жизнь искусства», «Красная панорама». Художні твори Л. зберігаються у музеях України, Італії, Німеччини та ін. країн.

Пр.: О прошлом и современном со­­стоянии провинциальной архитектуры России. С.-Петербург, 1912; О древнерусском зодчестве Чернигова. С.-Пе­­тербург, 1912; Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. С.-Петербург, 1912; Галиция в ее старине: Очерки по истории архитектуры 12–17 вв. Петроград, 1915; Луцкий за­мок. Петроград, 1917; Хм., 2013; Ста­­ринные усадьбы Харьковской губернии. Петроград, 1917; Х., 2005; Нарбут, его жизнь и искусство. Берлин, 1923; Киев. Церковная архитектура 11–19 вв. Византийское зодчество. Украинское барокко. Мюнхен, 1923; К., 1999; Музей Ханенко. Париж, 1925; Задача русского искусства за пределами СССР. Париж, 1925; L’art dans le Russie des Soviets. Paris, 1925; Kiev, la ville sainte de Russie. Paris, 1929; History of Modern Russian Painting. 1840–1940. London, 1945.

Літ.: R. G. Caezini. Giorgio Lukomski. Milano, 1923; Мозолевський І. Виставка рисунків артиста-архітектора Ю. Луком­­ського // Укр. вісті. 1926. № 8; Голлер­­бах Э. Г. К. Лукомский. Казань, 1927; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999; Пацеля О. Георгій Лукомський – мистецтвознавець і художник // ОМ. 2004. № 4.

В. І. Тимофієнко, А. І. Шушківський

Основні праці

О прошлом и современном со­­стоянии провинциальной архитектуры России. С.-Петербург, 1912; О древнерусском зодчестве Чернигова. С.-Пе­­тербург, 1912; Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. С.-Петербург, 1912; Галиция в ее старине: Очерки по истории архитектуры 12–17 вв. Петроград, 1915; Луцкий за­мок. Петроград, 1917; Хм., 2013; Ста­­ринные усадьбы Харьковской губернии. Петроград, 1917; Х., 2005; Нарбут, его жизнь и искусство. Берлин, 1923; Киев. Церковная архитектура 11–19 вв. Византийское зодчество. Украинское барокко. Мюнхен, 1923; К., 1999; Музей Ханенко. Париж, 1925; Задача русского искусства за пределами СССР. Париж, 1925; L’art dans le Russie des Soviets. Paris, 1925; Kiev, la ville sainte de Russie. Paris, 1929; History of Modern Russian Painting. 1840–1940. London, 1945.

Рекомендована література

  1. R. G. Caezini. Giorgio Lukomski. Milano, 1923;
  2. Мозолевський І. Виставка рисунків артиста-архітектора Ю. Луком­­ського // Укр. вісті. 1926. № 8;
  3. Голлер­­бах Э. Г. К. Лукомский. Казань, 1927;
  4. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999;
  5. Пацеля О. Георгій Лукомський – мистецтвознавець і художник // ОМ. 2004. № 4.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

А. І. Шушківський

В. І. Тимофієнко

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Лукомський Георгій Крискентійович / А. І. Шушківський, В. І. Тимофієнко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-59205

Lukomskyi Heorhii Kryskentiiovych / A. I. Shushkivskyi, V. I. Tymofiienko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017. – Available at : https://esu.com.ua/article-59205

Том ЕСУ:

18-й

Дата виходу друком тому:

2017

Дата останньої редакції статті:

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

переглянути в Scopus

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ

59205

Кількість переглядівдані щодо перегляду сторінок на сайті збираються від початку 2024 року

82

Схожі статті

Димшиць
Людина  |  Том 7  |  2007
І. М. Блюміна
Присяжна
Людина  |  2024
М. В. Бабій
Мудрак
Людина  |  Том 22  |  2020
О. К. Федорук

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору