Лук’яненко Володимир Матвійович
ЛУК’Я́НЕНКО Володимир Матвійович (18. 10. 1937, Харків) — промисловець, фахівець у галузі машинобудування. Доктор технічних наук (2000), професор (1997). Герой Соц. Праці (1985), Герой України (2004). Державна премія СРСР (1980), Державна премія України в галузі науки і техніки (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, двічі — 1997), орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2007) та 4-го (2012) ступ. У 2023 позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України. Закін. Харків. політех. інститут (1960), Укр. заоч. політех. інститут (Харків, 1965). Відтоді працював (з перервою) на Сум. маш.-буд. НВО, де пройшов шлях від пом. майстра до дир. заводу (1974–76), ген. дир. (1976–86, 1989–94), голови правління–президента (1994–2007), президента (2007–13). У 1986–89 — міністр хім. та нафт. машинобудування СРСР. Від 2014 — на пенсії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Промышленные центрифуги. Москва, 1974 (співавтор); Центрифуги: Справоч. Москва, 1980; 1988 (співавтор); Эффективность и качество труда. К., 1982; Совершенствуем механизм управления. Х., 1982; Совершенствуем формы и методы управления производством. Х., 1984; Динамическая прочность, надежность и оптимизация роторных машин нефтегазохимической промышленности. С., 1999.
Завантажити статтю
Людина 
