Лук’яненко Володимир Матвійович

ЛУКʼЯ́НЕНКО Володимир Матві­йович (18. 10. 1937, Харків) — промисловець, фахівець у галузі машинобудува­н­ня. Доктор технічних наук (2000), професор (1997). Герой Соц. Праці (1985), Герой України (2004). Державна премія СРСР (1980), Державна премія України в галузі науки і техніки (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, двічі — 1997), орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2007) та 4-го (2012) ступ. У 2023 по­збавлений державних нагород України, інших форм від­значе­н­ня від­повід­но до ріше­н­ня Ради національної без­пеки і оборони України. Закін. Харків. політех. ін­ститут (1960), Укр. заоч. політех. ін­ститут (Харків, 1965). Від­тоді працював (з пере­рвою) на Сум. маш.-буд. НВО, де про­йшов шлях від пом. майстра до дир. заводу (1974–76), ген. дир. (1976–86, 1989–94), голови правлі­н­ня–­президента (1994–2007), президента (2007–13). У 1986–89 — міністр хім. та нафт. машинобудува­н­ня СРСР. Від 2014 — на пенсії.

Пр.: Промышлен­ные центрифуги. Москва, 1974 (спів­автор); Центрифуги: Справоч. Москва, 1980; 1988 (спів­автор); Эф­фективность и качество труда. К., 1982; Совершенствуем механизм управления. Х., 1982; Совершенствуем фор­мы и методы управления производством. Х., 1984; Динамическая проч­­ность, надежность и оптимизация ро­­торных машин нефтегазохимической промышлен­ности. С., 1999.

В. П. Діденко

Завантажити статтю