КОРО́ВІН Костянтин Олексі­йович (Коровин Кон­стантин Алексеевич; 23. 11(05. 12). 1861, Мос­ква — 11. 09. 1939, Париж) — російсь­кий живописець і художник театру. Брат Сер­­гія, батько Олексія Коровіних. Закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1875 вступив на архітектурне від­діле­н­ня, 1876 пере­йшов на від­діле­н­ня живопису; викладачі В. Перов, І. Пряниш­ников, О. Саврасов, Є. Сорокін), на­вчався в Академії мистецтв у Санкт-Пе­тербурзі (1882–83). Отримав зва­н­ня некласного ху­дожника. Спів­засновник 1898 Літературно-художнього гуртка. Від 1900 — головний художник Великого театру у Мос­кві. 1901 — голова жанрово-порт­ретного класу Московського училища живопису, скульп­­тури та архітектури (1918–22 брав участь у його реорганізації, а також Строгановського училища). 1903–23 — член-засновник та учасник ви­ставок Спілки російських художників. 1905 обра­ний академіком живопису. 1918–19 викладав у Державних Вільних художніх майстернях. Автор живописних пей­­зажів, натюрмортів, порт­ретів і театральних декорацій. Учасник мистецьких ви­ставок від 1889. Персональні — у Москві (1921–22, по­смертна — 1961), Берліні (1923, 1928–30), Нью-Йорку (1924), Па­рижі (1925, 1929), Брюс­селі (1928), Бірмін­­ґемі, Амстердамі, Белґраді (усі — 1928–30), Ленін­граді (нині Санкт-Пе­тербург), Києві (обидві — 1961, посмертні). Для приватного опери Мамонтова 1885–1900 офор­­мив по­становки: «Сні­гуронька», «Псковитянка» і «Сад­ко» М. Рим­­ського-Корсакова, «Хо­­ванщина» М. Мусоргсько­го, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Аїда» Дж. Верді, «Кармен» Ж. Бізе, «Фауст» Ш. Ґу­­но; у Москві та Петро­граді (нині Санкт-Пе­тербург) — опери «Русалка» О. Даргомижського (1900), «Демон» А. Рубін­штейна (1902), «Алеко» С. Рахма­нінова (1903), «Життя за царя» та «Руслан і Людмила» М. Глінки (обидві — 1904), «Сказа­н­ня про невидимий град Кітеж» та «Золотий пів­ник» М. Римського-Кор­сакова (обидві — 1906–09), «За­гибель богів» Р. Ваґнера (1911); балети «Горбоконик» Ч. Пуньї (1903), «Саламбо» А. Арендса (1910); ви­стави — «Вишневий сад» А. Че­­хова (1905), «Живий труп» Л. Тол­­стого (1912), «Макбет» В. Шекс­­піра (1914); від­діле­н­ня Росії на Між­народній ви­ставці в Парижі (30 пан­но на сюжети із життя Сибіру, Крайньої Пів­ночі, Середньої Азії; 1899–1900; Орден Почесного легіону, Ґран-Прі, кілька медалей). Оформ­­ляв ви­стави театрів і театральних труп, зокрема балет «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (для гастролей трупи Г. Па­влової в Лондоні), опери «Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні (для гастролей Ф. Шаляпіна у США), «Снігуронь­­ка» і «Князь Ігор» (для «Російської опе­­ри» М. Кузнецової у Парижі). Пи­­сав мемуарні нариси та оповіда­н­ня, публікував їх в емі­грантських ви­да­н­нях. Автор книг «Из моих встреч с А. П. Чеховым» (1924; опубліковано 1929), «Моя жизнь» (1935), «Шаляпин. Встречи и совместная жизнь» (1939). Ви­дано збірки «Кон­­­стантин Коровин вспоминает…» (Ленин­град, 1971; Москва, 1990), «Краски Рос­сии: Очерки. Воспоминания. Рас­сказы» (Ленин­град, 1986). Окремі роботи збе­рігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (Санкт-Петербург).