Лук’янець Володимир Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ЛУКʼЯНЕ́ЦЬ Володимир Олександрович (31. 10. 1940, с. Тишківка Добровеличків. р-ну Кіровогр. обл. — 05. 03. 2009, Запоріж­жя) — актор. Народний артист України (1994). Закін. Харків. театр. ін­ститут (1963; курс Д. Антоновича). Від­тоді працював у Полтав. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Гоголя; 1965–67 — Севастоп. рос. драм. театрі ім. А. Луначарського; 1967–2009 — Запоріз. укр. муз.-драм. театрі ім. В. Магара, на сцені якого по­ставив ви­ставу «Sorry» О. Галіна (1996, також роль Юрія). Актор героїко-романт. плану. Маючи яскраві сценічні дані і зрілу майстерність, створив об­рази сильної волі і характеру в істор. драмах, втілив глибокі психол., драм. типажі у ви­ставах світ. драматургії. Грав комед. і сатир. персонажів, виразно із філі­гран. почу­т­тям міри зобразив на сцені нар. типи. Трагічно загинув. Ролі: Кошовий, Писар («Тарас Буль­ба», «Майська ніч» за М. Гоголем), Старшина, Вареник («Ревізії по-мод­ньому!» за М. Кропивницьким, М. Старицьким), Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основʼяненка), Долон («Кас­сандра» Лесі Українки), Гаральд («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Мирон Оскілко («Зачарований вітряк» М. Стельмаха), Іван Богун («Бог­дан Хмельницький. Cудна ніч» за С. Носанем), Байда Вишневецький («Байда, князь Вишневецький» П. Куліша), Вигура («Потомки запорожців» О. Довженка), Олівер Краун («Таємниця сімʼї Краун» за Я. Стельмахом), Березін («Ура­ган» А. Софронова), Дугін («Рядові» О. Ду­дарева), Будягін («Діти Арбату» за А. Рибаковим), Кін («Кін IV» Г. Горіна), Капулет­ті («Ромео і Джульєт­та» В. Шек­­спіра), Лестер («Джен­ні Ґергардт» Т. Дра­йзера), Кебот («Любов під вʼязами» Ю. ОʼНіла), Ерцгерцог («Королева чар­даша» І. Кальмана).

Літ.: Гайдабура В. Цель творчества — самоотдача // Индустр. Запорожье. 1985, 28 апр.; Бакум Ю. Народний артист України Володимир Лукʼянець // Запоріз. Січ. 1994, 22 верес.; Неще­рет Т. Едмунд Кін запорізького гатунку // Запоріз. правда. 2000, 28 листоп.; Корифеї театру. Памʼять… Лукʼя­нець Володимир Олександрович // Театр. повість на 4 дії з прологом, без ан­­тракту та з від­критим фіналом. З., 2009.

Л. І. Смиченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю