Лук’янченко Вадим Ігорович

Визначення і загальна характеристика

ЛУКʼЯ́НЧЕНКО Вадим Ігорович (03. 05. 1955, Київ) — архітектор. Заслужений архітектор України (2004). Закін. Київ. буд. технікум (1977) та інж.-буд. ін­ститут (1986). Працював 1977–78 в ін­ституті «Ді­прохім­маш»; 1978–2008 — у системі Укр. спец. наук.-ре­ставрац. вироб. упр., ін­ститутів «Укр­про­ектре­ставрація» та «УкрНДІ­про­ектре­ставрація» (усі — Київ), де про­йшов шлях від техніка до нач. комплекс. архіт. майстерні; 2008–12 — за­ступник директора з проектува­н­ня від­творе­н­ня істор. образу Києва 10–12 ст. Центру культури й історії «Парк Київська Русь» фірми «Елітекс» (с. Ко­пачів Обухів. р-ну Київ. обл.); від 2012 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу ко­ординації проект. робіт та архіт.-археол. досліджень Нац. Києво-Печер. істор.-культур. заповід­ника. Серед реаліз. проектів ре­ставрації памʼяток архітектури — обʼєкти Новгород-Сівер. Спасо-Преображен., Батурин. Крутиц. (обидва — Черніг. обл.) і Черніг. Єлец. монастирів, архі­єрей. бу­динок Черніг. Троїц. монастиря, церква Казан. Божої Матері у м. Семенівка Черніг. обл., вʼїзна вежа замку у м. Збараж Терноп. обл., казарми фортеці у м. Хотин Чернів. обл., Успен. со­бор, Олександрів. церква, синагога, будинки 2-ї гімназії та митниці у Херсоні, комплекс Володимир. собору в Херсонесі у Севастополі, будинок Верховного Суду України на вул. П. Орлика, № 4 у Києві.

О. Г. Наріжна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю