Лундишев Костянтин Володимирович
ЛУ́НДИШЕВ Костянтин Володимирович (27. 11(10. 12). 1903, c. Леліково, нині Брест. обл., Білорусь — 11. 11. 1991, Київ) — кінорежисер, актор. Дід В. Денбновецької. Член СКінУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. кінофакультет Київ. театр. технікуму (1928). Грав у театрах Сміли (нині Черкас. обл.), Ромнів (нині Сум. обл.), Кременчука (нині Полтав. обл.), Києва. Працював асист. реж., реж. навч. і наук.-популяр. стрічок Київ. кіностудії худож. фільмів. Від 1945 — реж. студії «Київнаукфільм». Створив фільми: «Лісові розсадники» (1952), «Передовики» (1954), «Фільм про Шевченківську МТС» (1956), «Слідами минулого» (1957), «Цього могло не трапитись» (1958), «Розповідь мотора» (1959), «Про це сперечаються у світі» (1960), «Таємниця алмазів» (1964; премія ім. М. Ломоносова АН СРСР, 1964; диплом Мкф наук.-популяр. фільмів, Югославія, 1965), «Зелений конвеєр» (1965; золота медаль ВДНГ СРСР, 1966), «Вода і технічний прогрес» (1966), «Скарби давньої Русі» (1967), «У харківських фізиків», «В районі абсолютного нуля» (срібна медаль ВДНГ СРСР, 1969; обидва — 1968), «Боротьба з ожеледдю на контактній сітці» (1969), «Наша фабрика — наша гордість» (1970), «Культурна революція» (1971), «Земля і люди» (1972; срібна медаль ВДНГ СРСР, 1973), «Калитянський комплекс» (1974), «Відзначені преміями Ради Міністрів СРСР» (1975; срібна медаль ВДНГ СРСР, 1976), «Виробниче об’єднання “Маяк”», «Жінки — механізатори лісової промисловості» (обидва — 1978) та ін. Кінокартинам Л. притаманні органічне поєднання аналіт. і худож. осмислення теми й робочого матеріалу стрічок.
Завантажити статтю
Людина 
